МАЛЕ ПОВЕЧІР'Я

МАЛЕ ПОВЕЧІР'Я

Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Хор: Амінь. Слава тобі, Боже наш... (початок звичайний аж до Прийдіте поклонімся... стор. 10-11).

Псалом 50
(У неділю і середу)

Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.

Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.

Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив;

То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.

Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.

Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.

МОЛИТВА «ОТЧЕ НАШ» РІДНОЮ МОВОЮ

Схм. Венедикта ЩУРАТ-ГЛУХА (Львів)

МОЛИТВА «ОТЧЕ НАШ» РІДНОЮ МОВОЮ

Серед безлічі проблем, що виникають під час перекладу українською мовою богослужбових і молитовних текстів, мабуть, найважливішою є дійти до згоди і випрацювати, з Божою поміччю, єдиний український текст Господньої молитви — "Отченашу". Цей текст повинен якнайглибше віддавати богословську суть "Молитви молитов", зберегти якнайточніше зміст кожного слова. Адже "Отче наш" — молитва-абсолют, вона охоплює все, що може сказати людина своєму Небесному Вітцеві, всі прохання, все розуміння, всю суть християнства. Митрополит Андрей Шептицький каже: "Отче наш" є останнім словом молитви, є абсолютною молитвою; поза тією молитвою, так би сказати, немає молитви. Усе, що є молитвою, у цій молитві міститься; молитва буде молитвою, коли буде поясненням чи повторенням "Отченашу" [11, 918].

Вечірня - Молитвослов ЧСВВ 1990

ВЕЧІРНЯ

Вечірня з Литією: Священик, узявши на себе епітрахиль і фелон (ченці беруть мантію), відчиняє святі двері. Диякон кадить згідно з уставом, а священик стоїть у тому часі перед престолом. Після кадження диякон каже півголосом: Благослови, владико! Потім відходить і стає на своєму місці перед св. дверми і виголошує: Повеліте! [Або, де прийнято, як відчиняться св. двері, диякон виходить північними дверми, стає перед св. дверми і взиває: Повеліте! Тоді вертається у святилище, бере свічку та йде поперед священика, який кадить згідно з приписом. Після кадження, диякон, звертаючись до св. дверей, говорить потиху: Благослови, владико!].

ПОРІВНЯЛЬНИЙ БОГОСЛОВСЬКИЙ АНАЛІЗ ПЕРЕКЛАДІВ ЛІТУРГІЇ СВ. ІВАНА ЗОЛОТОУСТОГО УГКЦ 1968 ТА 1988 РОКІВ

о. Петро ҐАЛАДЗА (Оттава)

ПОРІВНЯЛЬНИЙ БОГОСЛОВСЬКИЙ АНАЛІЗ

ПЕРЕКЛАДІВ ЛІТУРГІЇ СВ. ІВАНА ЗОЛОТОУСТОГО

УГКЦ 1968 ТА 1988 РОКІВ^*

Метою мого аналізу є звернути увагу на деякі богословські неточності в новому перекладі Літургії Йоана Золотоустого, виданого Синодом ієрархії Української Греко-Католицької Церкви в 1988 р.¹ Зроблю це, порівнюючи цей останній переклад із попереднім перекладом УГКЦ з 1968 р.² Дехто запитає, з якою метою, - адже новий переклад було прийнято на останньому Синоді ієрархії УГКЦ у вересні минулого року. Чи потрібно, мовляв, “підривати” авторитет цього перекладу?

«Віки вічні» чи «віки віків»?

 Петро Ґаладза (Оттава)

«Віки вічні» чи «віки віків»?¹

Немає сумніву, що найкращий та найточніший український переклад закінчення возгласу та славослов’я και εις τους αιωνας των αιωνον (по-церковнослов’янському «и во вѣки вѣков») є «і на віки віків», а не «і на віки вічні». Найпростішою причиною є та, що християнська есхатологія визнає тільки один вічний вік — майбутній вік вічного Божого царства. Будь-яка множина тут є зовсім нелогічною, щoб не сказати неправовірною. Нижче подамо інші причини, чому «віки вічні» є помилковим перекладом, але варто відразу відповісти на питання, звідки взялася ця помилка, зокрема тому, що навіть серед греко-католиків чимраз частіше чути цю форму.