МОЛИТВА «ОТЧЕ НАШ» РІДНОЮ МОВОЮ

Схм. Венедикта ЩУРАТ-ГЛУХА (Львів)

МОЛИТВА «ОТЧЕ НАШ» РІДНОЮ МОВОЮ

Серед безлічі проблем, що виникають під час перекладу українською мовою богослужбових і молитовних текстів, мабуть, найважливішою є дійти до згоди і випрацювати, з Божою поміччю, єдиний український текст Господньої молитви — "Отченашу". Цей текст повинен якнайглибше віддавати богословську суть "Молитви молитов", зберегти якнайточніше зміст кожного слова. Адже "Отче наш" — молитва-абсолют, вона охоплює все, що може сказати людина своєму Небесному Вітцеві, всі прохання, все розуміння, всю суть християнства. Митрополит Андрей Шептицький каже: "Отче наш" є останнім словом молитви, є абсолютною молитвою; поза тією молитвою, так би сказати, немає молитви. Усе, що є молитвою, у цій молитві міститься; молитва буде молитвою, коли буде поясненням чи повторенням "Отченашу" [11, 918].

Кожен народ прагне промовляти святі слова Господньої молитви рідною мовою. Історія перекладів "Отченашу" українською мовою — тема окремої розвідки. Нині ж, коли маємо в ужитку декілька варіантів перекладу, спробуємо вибрати з них найгідніший та обґрунтувати цей вибір.

Текст Господньої молитви є текстом євангельським: Мт. 6:9-13; Лк. 11:2-4. Літургійним текстом статв текст Мт. 6:9-13. Його переклади й розглядатимемо у цій розвідці. Для аналізу беремо тексти, опубліковані в часословах та молитвословах: Часослов. Київ: Воскресіння 1996; Молитпвослов, вид. оо. Василіян. Рим— Торонто 1990; Єрейський молитвослов, переклав о. Яр. Левицький. Львів 1933; Молитвослов. Рим: Студіон 1992; Прийдіте, поклопіися. Молитовник. Рим 1991; Катехизіс. Київ: Либідь 1993 (за вид. Варшава 1938, упор. О. Лотоцький); Про віру православну. Короткий катехизіс. Київ 1995; Катехизм (Патріарха Йосифа Сліпого). Рим 1969; переклади Мт. 6:9-13 І. Огієнка (Біблія. Ювілейне видання, 1988); І. Хоменка (Святе Письмо. Рим 1988); грецький та церковнослов'янський тексти (Liturgie. Mainz: Matthias Grunewald-Verlag 1997); латинський текст (Erwin Nestle, Kurt Aland. Novum Testamentwn. Stuttgart 1963); польський текст (Nowy Testament. Warszawa 1913).

Переглянувши та проаналізувавши вищенаведені тексти, доходимо висновку, що найвдалішим є варіант українського перекладу, що його благословив Блаженніший Патріарх Йосиф Сліпий. Його подають: Катехизм християнської віри, Молитвослов, виданий Студіоном в Римі, молитовник Прийдіте, поклонімся. Спробуємо захистити цей наш вибір.

Щодо перших двох слів — Отче наш — то тут, на щастя, панує єдиномисліє: інших варіантів, поки що, немає. Щоб застрахуватися від їхньої появи — а у проекті перекладу Святого Письма, запропонованому о. Рафаїлом Турконяком, в усіх місцях тексту, крім "Отченашу", вже бачимо слово Батько на означення Отця Небесного, — нагадаємо, що ось уже більше тисячі років наш народ називає Бога Отцем. Слово Отець таке ж українське, як і Батько. Початкові слова Господньої молитви настільки ввійшли у свідомість мовців, настільки зрослися, що їх навіть пишуть разом у назві молитви: Отченаш.

Ти, що єcu на небесах — тут уже бачимо певні розбіжності в перекладах: що єcu на небесах — часослов, виданий "Воскресінням"; Катехізис, що на небесах — Яр. Левицький; що на небі — 1. Огієнко; Отче наш небесний — Про віру православну. Вважаємо, що не слід пропускати займенник Ти — цей займенник вносить відчуття безпосереднього щирого звертання до Бога живого, відчуття діалогу у вірі та довір'ї. Слово єcu необхідне з огляду на стиль. Крім того, у співаних моліннях без нього, як і без слова Ти, просто важко, незручно.

Слово небеса— найбільш відповідне, бо ж ідеться не про означення місця чи простору, а про Божий маєстат, про спосіб Божого буття (Див. о. Діонісій Ляхович. А коли ви молитесь... Львів 1995, с. 90). Слово небеса, на відміну від слова небо, вживаємо лише в такому значенні.

Текст нехай святиться ім'я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі —

однаковий у всіх розглядуваних варіантах. Тільки Про віру православну подає відмінний текст: і на землі, як на небі, — але, здається, це не переклад, а просто тлумачення, пояснення тексту, поданого церковнослов'янською мовою.

Хоч усі тексти зберігають слово насущний, все ж варто застановитися над значенням цього слова, пригадати, що йдеться про хліб життя, про Христа. Інше слово тут просто недопустиме. Насущний часто тлумачать як необхідний для існування, необхідний кожного дня (Див. Про віру православну, с. 21; Учение двенадцати апостолов. Коментар, с. 97). Перекладають це слово як щоденний (Огієнко, Хоменко). Огієнко подає у виносці переклад гр. επιουσιος, — надістотний, надсущний, на суть і пропонує порівняти з текстами їв. 6:32-35: "Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові". А вони відказали до Нього: "Давай, Господи, хліба такого нам завжди!" Ісус же сказав їм: "Я — хліб життя. Хто до Мене приходить, — не голодуватиме він, а хто вірує в Мене — ніколи не прагнутиме". Отже, не щоденний, не просто необхідний щодня, а на суть нашу (рос. не на существование, а на сущность). Для того, щоб ми стали собою, стали образом Божим і Його подобою. А для цього необхідний хліб надістотний, хліб життя — Христос. Тільки споживаючи Тіло і Кров Христа, дістаємо спроможність здійснитися, віднайти нашу суть. Про це й просимо у Господній молитві. Тим більше, що далі єднальним сполучником і приєднується речення про прощення (відпущення) гріхів-довгів. А в анафорі св. Івана Золотоустого (та й у Василія Великого) священик молиться Ісусовими словами: "Прийміть, їжте, це єсть Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів", благословляючи при цьому хліб. Звернімо увагу, що в Божественній Літургії Господня молитва розміщена перед св. Причастям, а часте її повторювання в усіх богослужбах підкреслює, що всі вони спрямовані до вершини вершин — євхаристії.

Крім того, прошення про хліб насущний знаходимо у шостій главі Євангелія від Матея, одинадцятий вірш, а у віршах 35-34 цієї ж глави Христос навчає не журитися "про життя своє — що будете їсти та що будете пити"..., вчить, що "знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперше Царства Божого й праведности Його — а все це вам додасться". Чи ж може Христос перечити Сам Собі, спочатку навчаючи просити в Отця щоденного хліба — всього необхідного для існування тіла, — і тут же закликати до пошуків перш за все Небесного Царства, яким є Він Сам?

Слово днесь гр. συμερον у ряді перекладів замінено словом сьогодні. Це недопустиме через різні причини.

1. Причина літургійна. Літургійне днесь зовсім не пов'язане з часом. Вдумаймося у тропарі та кондаки празників, де так часто зустрічаємо це слово: Діва днесь Преістотного родить... Богоотроковиця Марія днесь родиться нам... Діва днесь предстоїть у церкві... Слово днесь тут підкреслює смисл празника для нас, наше споглядання вічного днесь — позачасової, ідеальної суті таїнства, що відтворюється [13, 20].
2. Причина лексична. Слово сьогодні— калька з лат. hoc die, hodie (nop. рос. сегодня). Аргумент на його користь у порівнянні з церковнослов'янським, нашою прамовою, днесь — відпадає.
3. Причина стилістична. Як слушно зауважує А. Содомора, "поряд з Отче не може сусідувати сьогодні, а лише рівноцінне до Отче днесь (див. А. Содомора. Будьмо добрими садівниками! Єдиними устами, № 1, 1997).

І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим...

Як уже згадувалось, просьба про прощення (відпущення) гріхів — довгів, боргів є наче наслідком просьби про Хліб Життя — Христа. Слово довги (борги) ие слід ні в якому разі заміняти словами провини чи гріхи. Така заміна не лише вульгаризує, спрощує й аиоетизує текст, а й ізолює його, вириваючи з Євангельського контексту. Пригадаймо, скільки разів Христос говорить про борги та боржників: Мт. 18:23-35 — про немилосердного боржника, який не захотів простити борг своєму товаришеві, хоча господар тільки що простив йому борг куди більший; Лк. 16:1-12 — про нечесного управителя; Лк. 7:41-50 — про двох довжників, яким подаровано довг, nop. також Мт, 5:22-26. Крім того, у грецькому тексті в Євангеліє від Матея маємо борг і боржників, а не провини чи гріхи і винуватців...

Слово винуватець у значенні боржник не характерне для української мови, це — калька з польської, мабуть, з'явилася вона разом з численними полонізмами десь у кінці XVI — на початку XVII ст. У тексті "Отченашу" в перекладі В. Негалевського (1581 р.) знаходимо, крім винуватця (в однині), ще й кролество, моц... СУМ подає друге значення слова винуватець — боржник з ремаркою діал. Словник староукраїнської мови XIV-XV cm. це слово не фіксує, подаючи пояснення: який має борг, винний, винен як третє значення ряду слів-прикмет-ників: виноватшй, віноватии, виноватш, виновать. Четверте ж значення цього ряду слів — у знач, іменника — обвинувачений. Не зрозуміло, чому діалектизм винуватець так сподобався перекладачам, чому має заміняти у тексті Господньої молитви слово боржник, яке найточніше передає гр. οφειλεται боржники, οφειληματα борги.

І не введи нас у спокусу...

Тут є різні варіанти перекладу слова "спокуса": спокуса та випробування (випробовування). У досліджуваних текстах випробуваня є лише в перекладах Євангелія. У літургійних текстах Господньої молитви зустрічаємо тільки спокуса. Проте це слово часто викликає непорозуміння: виникає питання, чому Бог мав би спокушати, спонукати до злого? Слово πειρασμος, — багатозначне, означає досвід, дослід, спроба, досвідчення, "бажаю довідатися", допит, місце допиту... У церковнослов'янській мові передається словом искушнїє, яке П. Беринда тлумачить як досвідчення, покуса, проба. Зустрічаємо це слово у текстах про спокуси Ісуса дияволом у пустині — Мт. 4:1, 7; Мр. 1:13; Лк. 4:2, 12-13; а також в описах розмови Ісуса з учнями у Гетсиманії: Мт. 26:41; Мр. 14:38; Лк. 22:40, 46. Грецьке слово σκανδαλον — церковнослов'янське соблазнъ — зустрічаємо в текстах Мт. 16:23: (Ісус до Петра): "Геть, сатано! Ти для мене соблазн", Мт. 18:6-9 — про необхідність соблазнів, "однак горе тій людині, через яку соблазни приходять". Грецько-російський словник Вейсмана подає його переклад як соблазн, преткновение; Памво Беринда слово соблазнь перекладає як погоршене, злий приклад, а слово блазнь — згоршенье, зблазнене, омьиіенье; блазненый — омыльний, небезпечний, который з дороги зводить.

В українській мові обидва грецькі слова перекладаються одним — спокуса. Це слово з часом набуло негативного забарвлення, затратилося значення проби, досвідчення. СУМ: спокуса 2 (заст.) — гріховне випробування. Тобто, не просто випробування, яке можна витримати чи ні, але саме гріховне, яке передбачає гріх. Церковнослов'янське искушснїє цього, тільки гріховного, значення не має. Пop. церковнослов'янське вкусь — 1. вкусь, опыть; 2. познаніе; вкусь пріяти — испытать, извідать, удостовериться [15]. До речі, причасний у Літургії Передосвячених Дарів "Вкусіте і видіте, яко благ Господь" не варто, мабуть, перекладати "Споживіте і збагніте"... Можливо, краще: спробуйте, скуштуйте...

Слово випробування (випробовування) в Господній молитві ріже своєм якимось "технічним" звучанням. Здається, найкраще тут залишити, все-таки, слово спокуса, при поясненні (катехизації) можна уточнити значення. У молитвенниках можна подати пояснення у посиланні чи в коментарі.

Але ізбав нас від лукавого.

Варіанти перекладу гр. ρυσαι — церковнослов'янське избави, укр.: визволи — Василіяни, Воскресіння, Лотоцький; свободи — Левицький, ізбав — Катехизм Й. Сліпого, Студіон, Прийдіте, поклонімся.

Гр. ρυσαι — інфінітив аориста від ρυομαι; пряме, дослівне значення: тягнути до себе, звичайне значення: рятувати, захищати, ізбавляти, визволяти, охороняти [14]. Церковнослов'янське избαвити — ізбавити, визволити, врятувати. Укр. збавляти, збавити — у Грінченка: 5) избавлять, избавить. Як приклад, подається приказка зі збірки Номиса: Не чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого. В українській мові вживаємо слово позбавити (рос. лишить), а про Господа Ісуса кажемо: Ізбавитель, Збавитель. У тексті Іосподньої молитви стилістично точніше буде залишити слово ізбав.

Від лукавого в перекладі Євангелія Хоменка замінено на від злого. Навряд, чи ця заміна доцільна. Просимо, мабуть, збавити нас від Лукавого — тобто від диявола. Полний церковно-словянский словарь подає: лукавий — гр. πονηρος — злой, коварный; название діавола. На просьбу визволити, ізбавити саме від диявола, вказує слово але: не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого. У своєй книжці про Господню молитву — А коли ви молитесь — о. Діонісій Ляхович пише: "Диявол спокушає людину від самого початку: він у вигляді змія спокусив прародичів; він присутній у старозавітних ідолах; він підходить до Ісуса в пустині; і, як великий дракон, він буде воювати проти Агнця Божого, коли зазнає поразки у вирішальній боротьбі" (с. 148). На ізбавлення від диявола вказує і дієслово ρυσαι яке, як уже згадувалося, має безпосереднє значення тягнути до себе, отже "притягни до себе" від лукавого, від сатани...

Тертуліан твердить, що Господня молитва — це синтез усього Євангелія. О. Діонісій Ляхович додає, що вона вміщає й усю Історію Спасення. Кожне слово Господньої молитви, кожна форма слова, кожен сполучник чи прийменник має значення. Як і вся Благовість, молитва "Отче наш" — завжди нова, актуальна, необхідна, поки живе людство на планеті Земля. Не можемо, не маємо права цей Божественний текст спрощувати, вульгаризувати, підтасовувати під обмежений людський розум...

Література

1. Біблія. Переклад І. Огієика, ювілейне видання, 1988.

2. Святе Письмо. Рим 1988.

3. Е. Nestle, К. Aland. Novum testamentum graece et latine. Stuttgart 1963.

4. Катехизм християиськоє віри. (Йосиф Сліпий). Рим 1967.

5. Про віру православну. Київ 1995.

6. Катехизіс. Київ, 1993. (За вид. Варшава 1938).

7. Часослов. Київ 1996.

8. Молитвослов. Вид. оо. Василіян. Рим-Торонто 1990.

9. Молитвослов. Рим: Студіон 1992 (для приватного вжитку).

10.Єрейський молитвослов. Переклад о. Я. Левицького. Львів 1933.

11.Прийдіте, поклонімся. Молитовник. Рим 1991.

12. Liturgie. Mainz: Matthias Grьnewald-Verlag 1997.

13. А. Шмсман. Введені/е в литургическое богословие. Москва 1996.

14. А. Всйсман. Греческо-русский словарь. Москва 1991.

15. Полный церковно-славянский словарь. Москва 1899.

16. Словник української мови (СУМ) в 11 томах. Київ 1970-1980.

17. Б. Грінченко. Словарь української мови, 1902-1904.

18. Лексикон словенороський Памва Бсринди. Київ 1961.

ДИСКУСІЯ

о. Володимир Пиж — Якщо перекладати слово днесь як сьогодні, то виникає запитання: чи треба нам, коли ми лягаємо спати, просити хліба насущного? Чи не варто цю фразу перекласти так: хліб наш насущний дай нам щоденно?

схм. Венедикта — Слово днесь не має часового значення у мові біблійній, у мові церковній, у мові літургійній.

Любов Пащина — У літургійній мові слово днесь, може, і не має часового значення, але у прямому розумінні Ісус навчав своїх учнів у значенні днесь — сьогодні, як ми це читаємо в Нагірній проповіді.

Василь Задорожний — Ви закінчили свою доповідь твердженням, що людський розум не може збагнути величі Господньої. Але зі змісту Вашої доповіді випливає висновок, що якщо людський розум оперує церковнослов'янською мовою, то він все ж таки глибше здатний осягнути Бога. І у зв'язку з тим ще одне. Ви твердите, що слово днесь не має часового значення. Проте в лексичному, семантичному розумінні це слово має часове значення. Якщо це значення зникає, то воно зникає не на лексичному рівні, а на рівні християнського світогляду. Відповідно, якщо на рівні християнського сприйняття функціонуватиме слово сьогодні, то воно матиме такі ж конотації, як і слово днесь. Таким чином сама собою відпадає проблема: мовляв, церковнослов'янська мова — це сакральна мова, яка віддає всі нюанси релігійних переживань, а українська мова не здатна цього зробити.

схм. Венедикта — Незрозуміло, чому слово днесь не має права на існування в українській мові, хто його викинув?

Василь Задорожний — Слово днесь завжди було компонентом церковнослов'янської мови, а не української. Українська літературна мова ґрунтується на народній основі.

схм. Венедикта — Виходить, що Шевченко писав нелітературною мовою.

о. Петро Ґаладза — Хоч я не обстоюю за всяку ціну слово днесь, хочу згадати, що серед лемків Західної Пенсільванії слово днеська має високу частотність уживання. Отож можна уважати, що воно все-таки є одиницею української мови, принаймні на діалектно-побутовому рівні.