Голос 1 Неділя Вечірня

ГОЛОС ПЕРШИЙ

В СУБОТУ НА ВЕЧІРНІ

Стихири на «Господи, взиваю я»

Вечірні наші молитви* прийми, святий Господи,* і дай нам відпущення гріхів,* ти бо єдиний* у світі появив воскресіння.

Оточіть, люди, Сіон* і обніміть його,* і віддайте славу в ньому Воскреслому з мертвих,* бо він Бог наш, що визволив нас* з беззаконня нашого.

Прийдіть, люди, заспіваймо,* і поклонімся Христові,* прославляючи його з мертвих воскресіння,* бо він Бог наш, що визволив світ* від спокуси ворожої.

Звеселіться небеса, загриміть основи землі,* гори весело співайте!* Ось бо Еммануїл наші гріхи на хресті прибив,* подавши життя, умертвив смерть,* і, як чоловіколюбець, Адама воскресив.

Оспівуймо того, хто за нас добровільно розп'явся,* витерпів страсті і був похований* та й воскрес із мертвих,* промовляючи до нього:* Христе, укріпи православ'ям Церкву твою* і втихомир наше життя,* бо ти ласкавий і чоловіколюбний.

Станувши перед твоїм гробом, що життя прийняв,* ми, недостойні, віддаємо славу твоєму несказанному милосердю, Христе, Боже наш,* ти бо, безгрішний,* прийняв страсті і смерть, щоб, як чоловіколюбний,* дати світові воскресіння.

Оспівуймо з Отцем його безначальне і споконвічне Слово,* що невимовно вийшло з дівичого лона,* і хрест, і смерть добровільно прийняло та й воскресло у славі,* промовляючи йому: Господи, — життя подателю,* Спасителю душ наших, — слава тобі!

Три стихири і Слава: святому.

І нині (догмат): Прославмо Марію Діву:* Всесвітню славу, що вийшла від людей* і породила Господа,* небесні двері, ангельську пісню і вірних окрасу.* Вона бо стала небом і храмом Божества;* вона знищила перегороду ворожнечі,* установила мир і відкрила царство.* Тож, маючи в ній опору віри,* ми здобули оборонця — Господа, що народився з неї.* Отже кріпіться, Божі люди, кріпіться,* бо він переможе, як всемогутній.

Стихири на стиховні

Стражданнями твоїми, Христе,* ми визволились від страждань,* і твоїм воскресінням ми звільнилися від тління:* Господи, - слава тобі!

Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.

Нехай радіє створіння, нехай веселяться небеса,* народи нехай плещуть руками з радости.* Бо Христос, наш Спаситель, прибив наші гріхи на хресті,* подолав смерть, життя нам дарував* і нашого праотця Адама упалого воскресив,* як чоловіколюбець.

Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.

Бувши недосяжним царем неба і землі,* із-за твого чоловіколюб'я ти добровільно розп'явся.* Ад, стрінувши тебе внизу, засмутився,* але душі праведників, прийнявши тебе, зраділи* і Адам, побачивши тебе, Творця, в підземнім світі — воскреснув.* О, чудо! Як же то Життя всіх зазнало смерти?* Бо ти бажав просвітити світ, що кличе й промовляє:* Воскреслий з мертвих, Господи, слава тобі!

Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.

Мироносиці жінки, несучи миро,* поспішно і з риданням прийшли до твого гробу,* і не знайшовши пречистого тіла твого,* від ангела довідалися про нове й преславне чудо,* та й говорили апостолам: Воскрес Господь,* який дає світові велику милість.

Слава і нині: Ось і сповнилось пророцтво Ісаї:* Діва породила і нею залишилась по народженні, як і раніше,* бо Бог народився, тому й змінив закон природи.* Тож, Богомати, не погорди моліннями твоїх слуг,* що їх у храмі твоїм приносять,* але як та, що носить на своїх руках Милосердного,* змилуйся над твоїми слугами і моли,* щоб спаслися душі наші.