Глас 1 Середа Утреня

В СЕРЕДУ НА УТРЕНІ

Сідальні

1. Коли ти, Христе, був розп'ятий,* тоді припинилось насильство й була потоптана ворожа сила;* бо не ангел, ані людина, але сам ти, Господи,* спас нас — слава тобі!

Слава і нині: Бачивши на хресті з розбійниками розп'ятого Агнця,* тебе, довготерпеливе Слово, і проколеного списом між ребра,* Агниця кликала й по-материнському промовляла:* Яке дивне й страшне таїнство несказанно звершується, Ісусе мій!* Як же ти скриваєшся у гробі, неосяжний Боже?* Не зоставляй мене, що тебе породила,* солодкий мій Сину!

2. Дереву хреста твого поклоняємось, Чоловіколюбче,* бо на ньому ти - життя всіх, розп'явся* і відчинив, Спасе, рай розбійникові,* що з вірою до тебе звернувся і сподобився вічного блаженства,* коли закликав до тебе: Згадай мене, Господи!* Прийми й нас, як і його, що до тебе кличемо:* Всі ми згрішили!* У милосерді своєму не погорди нами.

Слава і нині: О нове чудо! О страшне таїнство!* — кликала Агниця і непорочна Діва,* як побачила на дереві розп'ятого Господа,* що держить усе в долоні,* а тепер засуджений на хрест суддями беззаконними.

Канон - Пісня 9

Ірмос: Несказанне таїнство Діви:* бо вона явилася небом і престолом херувимським,* і світлоносною світлицею Христа, Бога Вседержителя,* — тож Її благочесно як Богородицю величаємо.

Стих: Слава, Господи, святому хресту твоєму і розп'яттю.

Як благорозумний розбійник побачив на дереві тебе тоді повішеного, Спасе,* що землю завісив на водах безмірних,* закликав до тебе з вірою: Згадай мене!* Тому з ним благочесно прославляємо твої страждання.

Стих: Пресвята Богородице, спаси нас.

Відійми, всехвальна Богородице, важкий тягар моїх гріхів* і сподоби мене носити легке ярмо Сина й Бога твого,* та йти стежкою, що веде до досконалости.

Слава і нині: Діва, що несказанно породила Слово-Чоловіколюбця,* бачивши як він добровільно страждає від людей, каже:* Як же ж це Бог, що не спроможний страждати, терпить,* щоб визволити від страждань тих, які вірою йому кланяються?

Стихири на стиховні

Тебе, що на хресті тілом розп'явся* і життя нам подав,* невпинно оспівуємо, як Спаса і Владику.

Твоїм хрестом, Христе,* створилось одне стадо ангелів і людей,* і в одному зборі веселиться небо і земля, кличучи:* Господи, — слава тобі!

Вас, всехвальні Мученики,* не змогли від Бога відділити ні скорбота, ні тіснота,* ні голодування, ні переслідування, ані рани,* ні лютість звірів, ні меч, ні вогонь.* Ви радше з любови до нього,* немовби в чужих тілах, змагалися,* забувши природу і смертю згордивши.* Тому й прийняли ви достойну нагороду за ваші страждання* і стали спадкоємцями небесного царства;* моліться безперестанно за душі наші.

Слава і нині (подібний: Преславні мученики): Стояла біля твого хреста, Боже Слово,* Агничка й непорочна твоя Мати,* і, ридаючи, кликала:* Як же ти вмираєш на хресті, мій Сину?* Горе мені, світло моє любе!* Де подівся нині вигляд твоєї красоти?* — найкращий з усіх людей!