МОЛИТВИ ПІД ЧАС ПОСУХИ

МОЛИТВИ ПІД ЧАС ПОСУХИ, ЯКІ ЧИТАЮТЬ НА ЛІТУРГІЇ ПІСЛЯ ЗААМВОННОЇ МОЛИТВИ, АБО Ж НА МОЛЕБНІ ПО ЄКТЕНІЇ

Єрей або диякон виголошує: Господу помолімся.

Лик: Господи, помилуй. (3)

Єрей з увагою сердечною читає оці молитви: Творіння Калліста, патріярха Царгородського.

Владико Господи, Боже наш, що послухав Іллю Тесвітянина задля його ревности і звелів дощеві на час стриматися від зрошування землі, а відтак через його молитву дощ плідний їй дарував. Ти і нині, Владико всіх, відізвися з милосердя свого на наші молитви і пошли дощ насліддю твоєму, і, знехтувавши наші прогрішення, подай дощі у місця, де його потребують і просять. Звесели лице землі, заради убогих людей твоїх, дітей і худоби, і всіх потребуючих милости від Тебе, бо на Тебе вони уповають, щоб дав Ти їм вчасно поживу. Ти бо єси Бог наш, Бог, щоб милувати і спасати, і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Молитва

Господи, Господи, що через пророка Твого Іллю припинив посуху і з дощових хмар дощ пролляв на лице землі, й обильністю дарів Твоїх нагодував щедро людей Твоїх. Сам і нині з благості своєї , даруй землі Твоїй дощі мирні на примноження щорічних плодів. Ти бо єси той, хто води на свої місця поставив на землі і темряву, яка покриває її, видимою вчинив. Ти звелів землі видавати різнорідні плоди для нашої насолоди. Ти за часів Ноя через гріх людей джерела безодні відкрив і загати небесні розімкнув, і лице землі наводнив для винищення усякої плоті. Ти покриваєш водами височини свої. Ти підносиш хмари і їм велиш видавати дощові краплини. Ти виводиш воду морську і виливаєш її на лице землі. Ти призначаєш дощі і розділюєши краплі дощу, і ріки водяні наповнюєш, і напоюєш землю з нивами її на примноження красних плодів її. Ти проходиш море і річища утворюєш, і воду з каменя виточуєш, та гіркоту водяну на солодкість перемінюєш. Відає водна стихія Творця, пізнає Владику свого, знає належне служіння своє, коли бачить Тебе розгніваним на нас: або в бурхливому потоці загибель учиняє, або стримуваним стає, і тоді посуха землю спекотним повітрям огортає, земна рослинність в’яне, і ми в руки лиха впадаємо. Коли ж знову бачить Тебе чоловіколюбного Бога, милосердним і доброуважним, то готує дощі, краплі на землю зсилає, і тоді настає приємне повітря, а земля, почувши Твоє повеління, щедрі плоди зі своїх долин пророщує. Тебе, отже, Творця і Будівника всього, молимо, взиваючи: помилуй нас, Господи, помилуй нас, спом’яни, що ми є ділами рук Твоїх, зваж на неміч природи нашої, Ти- бо сотворив нас. Зглянься на крик птаства і рик худоби, дитячий плач, юнацьке взивання, нещастя старців, нужди бідних, покинутість вдовиць, нестачі убогих і всіх людей Твоїх молебний глас, і навідай землю, і напій її щедрими дощами, бо від нестачі вологи і зів’ялість рослинности людям і тваринам загрожує загибель. Колись-бо, навівши загибель через воду, спом’янув єси Ноя, плаваючого в ковчезі і рятованого від вод великих, спом’янув єси і птахів, і звірів, і плазунів та навів єси дух на землю, і зупинилася вода, і Ноя разом з усіма тваринами немов насіння зберіг єси для буття другого світу. І нині, смертельно загрозливе і згубне спекотне повітря переміни, спом’янувши людей Твоїх, що уповають на Тебе, спом’яни і птахів, і худобу, і наведи вітер дощовий, щоб вгамувалася посуха, і насіння земне плідним учини на поживу людям і тваринам, і все знову Твого промислу сподоби. Ти-бо єси той, хто вирощує пашу для худоби і траву на вжиток людям, Ти виводиш хліб із землі і виточуєш вино, і єлеєм намащуєш людські лиця, щоб ми, прищащаючись щедро Твоїх дарів, у веселості серця прославляли Твою благість, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.