ПОХОРОН
МИРСЬКИХ ІЄРЕЇВ
Коли хтось з мирських
ієреїв відійде до Господа, приходять
три ієреї і здіймають його з постелі, і
кладуть на землі на рогозинці. А що не
належить його мити, то його обнаженого
ієреї втирають чистим єлеєм. Тоді
зодягають у його звичайну одежу, а потім
у священичу одежу, покривають його
обличчя воздухом і кладуть над ним святе
Євангеліє. Після того приходять ієреї,
зодягнені в священичі ризи.
Благословен Бог наш завжди, нині
і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
І починають
пристоячі:
Святий Боже, святий
кріпкий, святий безсмертний, помилуй
нас. (3)
Слава Отцю, і Сину, і Святому
Духові, нині, і повсякчас, і на віки
віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас;
Господи, очисти гріхи наші; Владико,
прости беззаконня наші; Святий, посіти
і зціли немочі наші, імени Твого ради.
Господи, помилуй.
(3)
Слава, і нині:
Отче наш, Ти, що єси на небесах,
нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде
царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як
на небі, так і на землі. Хліб наш насущний
дай нам днесь; і прости нам довги наші,
як і ми прощаємо довжникам нашим; і не
введи нас у спокусу, але ізбав нас від
лукавого.
Ієрей:
Бо Твоє єсть царство,
і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого
Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
І зараз співають
оці тропарі, глас 4:
З духами праведних померлих душу
раба Твого, Спасе, упокой і збережи її
у блаженній жизні у Тебе, чоловіколюбче.
У Твоїм місці спочинку, Господи,
де всі святі Твої спочивають, упокой і
душу раба Твого, бо Ти єдиний чоловіколюбець.
Слава:
Ти єси Бог, що до аду зійшов і з
уз розрішив закованих, сам і душу раба
Твого упокой.
І нині:
Єдина чиста і непорочна Діво, що
Бога без сімени породила, моли, щоб
спаслася душа його.
Диякон:
Помилуй нас, Боже, по
великій милості Твоїй, молимось Тобі,
вислухай і помилуй.
Лик:
Господи, помилуй. (3)
Ще молимося за упокій
душі усопшого раба Божого ієрея ім’ярек,
і щоб проститися йому всякому прогрішенню,
вольному і невольному.
Лик:
Господи, помилуй. (3)
Щоб Господь Бог оселив душу його,
де праведні спочивають.
Лик:
Господи, помилуй. (3)
Милости Божої, царства небесного
і відпущення гріхів його у Христа,
безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Лик:
Подай, Господи.
Диякон:
Господу помолімся.
Лик:
Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю
молитву:
Боже духів і всякої
плоти, Ти смерть подолав і диявола
знищив, і життя світові Твоєму дарував
— сам, Господи, упокой душу усопшого
раба Твого ієрея ім’ярек
на місці світлім, на місці квітучім, на
місці спокійнім, звідки втекла болізнь,
печаль і зітхання; всяке прогрішення,
вчинене ним словом або ділом, або
помислом, як благий і чоловіколюбець
Бог прости, бо немає чоловіка, що жив
би, а не згрішив; Ти бо один без гріха,
правда Твоя — правда вовіки, і слово
Твоє — істина.
Виголос:
Бо Ти є воскресення,
і життя, і упокій усопшого раба Твого
ієрея ім’ярек,
Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо,
з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим
і благим і животворящим Твоїм Духом,
нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик:
Амінь.
Тоді ієреї беруть
тіло, приносять його у притвор храму
(або насередину храму), кладуть святе
Євангеліє над ним, як сказано, і підсвічники
зо свічками хрестовидно.
Співають першу
статію непорочних на глас 4:
Блаженні непорочні:
дивись с. 133.
По першій статії,
диякон:
Ще і ще в мирі Господу помолімся.
Лик:
Господи, помилуй.
Ще молимось за упокій
усопшого раба Божого ієрея ім’ярек,
і щоб проститися йому всякому прогрішенню
вольному і невольному.
Лик:
Господи, помилуй. (1)
Милости Божої, царства небесного,
і відпущення гріхів його у Христа,
безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Лик:
Подай, Господи.
Диякон:
Господу помолімся.
Лик:
Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю
молитву:
Боже духів: дивись
с. 166.
Виголос:
Бо Ти є воскресення
і життя і упокій усопшого раба Твого,
ієрея ім’ярек,
Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо,
з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим
і благим і животворящим Твоїм Духом,
нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик:
Амінь.
І потім зачинають
другу статію на глас 5:
Твій я — спаси мене.
Дивись с. 135.
По другій статії
диякон:
Ще і ще в мирі Господу
помолімся. Дивись с.
191.
По другій статії
і по непорочних тропарях:
Благословен єси,
Господи: дивись с. 183.
Диякон:
Ще і ще в мирі Господу
помолімся. Дивись с.
191.
Тоді сідальний,
глас 5:
Упокой, Спасе наш, із праведними
раба Твого, й осели його у дворах Твоїх,
як написано, не зважай, як благий, на
прогрішення його, вольні і невольні, і
всі свідомі й несвідомі, чоловіколюбче.
Слава, і нині:
Від Діви засяяв Ти світові, Христе
Боже, і синів світла нею показав —
помилуй нас.
Тоді степенні, глас
6:
Антифон перший:
На небо очі мої возводжу до Тебе,
Слове, ущедри мене, щоб я жив для Тебе.
Помилуй нас, принижених, роблячи
корисними Твої сосуди, Слове.
Слава:
У Святому Дусі всяка всеспасенна
причина, бо коли на кого по достоїнству
дихне, скоро візьме від земних, окрилює,
вирощує, спрямовує вгору.
І нині: той самий.
Тоді прокімен, глас
6:
Блаженна путь, на яку йдеш нині,
душе, бо тобі приготовлене місце
упокоєння.
Стих:
Повертайся, душе моя, у
спочинок твій, бо Господь добро учинив
тобі.
Апостол до Солунян,
зач 270.
Браття, не хочу, щоб ви не знали
про померлих, щоб ви не скорбіли, як і
інші, що не мають надії. Бо якщо віруємо,
що Ісус умер і воскрес, то так і Бог
померлих в Ісусі приведе з ним. Бо це
вам кажемо словом Господнім: що ми, що
живемо, осталі в пришестя Господнє, не
випередимо померлих. Бо сам Господь з
повеління при голосі архангела і при
сурмі Божій зійде з неба, і померлі в
Христі воскреснуть перші. А потім і ми,
що живемо, осталі, разом з ними будемо
схоплені на облаках, на зустріч Господню
у повітрі, і так завжди з Господом будемо.
Алилуя, глас 8:
Блажен, якого вибрав і прийняв
Ти, Господи.
Стих:
І пам’ять його з роду в рід.
Євангеліє від
Йоана, зач. 16.
Сказав Господь до юдеїв, що до
Нього прийшли: Амінь, амінь, глаголю
вам, що хто слухає слова мого і вірує
Тому, Хто послав мене, має життя вічне
і на суд не прийде, а перейде від смерти
в життя. Амінь, амінь, глаголю вам, що
гряде час, і нині є, коли мертві почують
голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
Бо як Отець має життя в собі, так і Синові
дав мати життя в собі. І дав йому власть
і суд творити, бо Він є Син Чоловічий.
Не дивуйтесь цьому, бо гряде час, в якому
всі, що в гробах, почують голос Сина
Божого; і вийдуть ті, що добро творили,
у воскресення життя, а ті, що зло творили,
у воскресення суду. Не можу я від себе
творити нічого. А як чую, суджу, і суд
мій є праведний, бо не шукаю волі моєї,
але волі Отця, Який послав мене.
Тоді диякон:
Господу помолімся.
Лик:
Господи, помилуй.
Ієрей мовить
молитву:
Владико Господи Боже
наш, Ти єдиний маєш безсмертя, живеш у
світлі неприступному, вбиваєш і оживляєш,
до аду зводиш і виводиш. Ти премудрістю
сотворив людину і знову її в землю
повертаєш, жадаючи від неї душевного
довгу. Благаємо Тебе, прийми душу раба
Твого ім’ярек,
і упокой його на лоні Авраама, Ісаака і
Якова. І дай йому вінець правди Твоєї і
долю тих, що спасаються, на славу вибранців
Твоїх, щоб він за те, про що трудився в
цьому світі ради імени Твого, прийняв
щедру нагороду в обителях святих Твоїх.
Виголос:
Благодаттю і щедротами і
чоловіколюбієм єдинородного Сина Твого,
що з Ним благословен єси, з пресвятим і
благим і животворящим Твоїм Духом, нині
і повсякчас, і на віки віків.
Лик:
Амінь.
Сідальний, глас 2:
Днесь розлучаюся з ріднею, і
поспішаюся до Тебе, єдиного безгрішного:
в оселях праведних із вибранцями Твоїми
упокой.
Тоді, якщо перший
ієрей бажає, читаємо Псалом 22:
Господь пасе мене,
і нічого не бракуватиме мені. Алилуя.
(3)
І все інше Псалма,
а на кожний стих повторюємо: Алилуя.
На місті квітучім Він оселив
мене.
На тихій воді зростив мене, душу
мою направив.
Наставив мене на стежки правди,
імени ради свого.
Бо якщо й піду посеред тіні
смертної, не побоюся зла, бо Ти зі мною
єси.
Жезл Твій і палиця Твоя, вони
мене потішили.
Приготовив Ти передо мною трапезу
проти супротивників моїх.
Намастив Ти єлеєм голову мою, і
чаша Твоя могутня надією мене кріпить.
І милість Твоя поведе мене по
всі дні життя мого.
І щоб я вселився в дім Господній
на довгі дні.
Слава: Алилуя
І нині: Алилуя.
Тоді оцей тропар,
глас 2:
Тому що всі прямуємо до тої самої
обителі, і під той самий підемо камінь,
і самі помалу порохом станемо,
переставленому спокою від Христа
просимо. Отаке-то життя наше, браття,
видовище на землі, не сущим бути, а булим
зотліти. Сон ми є мінливий, подув
невдержимий, ширяння птиці перелетної,
корабель на морі, що сліду не має. Тому
закличмо до безсмертного царя: Господи,
безмежного Твого блаженства сподоби
його.
Прокімен, глас 6:
Блажен, якого вибрав
і прийняв Ти, Господи (Пс.
64).
Стих: Тобі належить пісня,
Боже, в Сіоні.
Апостол до Римлян,
зач. 89 (Рм. 5, 12-21).
Браття, як через одного чоловіка
ввійшов у світ гріх і через гріх смерть,
так і смерть на всіх людей прийшла, в
нім усі згрішили. Бо до закону гріх був
у світі, та гріх не рахується, коли немає
закону. Але царювала смерть від Адама
аж до Мойсея і над тими, що не згрішили,
на подобу переступу Адама, що є образ
майбутнього. Та не так є з прогрішенням,
як із даром благодати. Бо як через
прогрішення одного багато померло, то
тим більше благодать Божа і дар благодаттю
одного чоловіка Ісуса Христа надмірно
вилилася на багатьох. І не як через
одного, що згрішив, дарування, гріх без
одного на осудження, а дар від багатьох
прогрішень на оправдання. Бо якщо через
прогрішення одного смерть царювала, то
тим більше ті, що приймають надмір
благодати і дар правди, в житті царюватимуть
через одного Ісуса Христа. Тому, отже,
як через прогрішення одного на всіх
людей прийшло осудження, так і через
оправдання одного на всіх людей прийде
оправдання жизні. Бо як через непослух
одного чоловіка багато людей стало
грішниками, так через послух одного
багато стане праведними. А закон прийшов,
щоб умножилося прогрішення, а де умножився
гріх, там перевершила благодать, щоб як
гріх панував у смерті, так і благодать
щоб панувала через правду, на життя
вічне, через Ісуса Христа, Господа
нашого.
Алилуя, глас 6:
Блажен, якого вибрав
і прийняв Ти, Господи (Пс.
64, 24).
Стих:
Душа його у блаженстві перебуватиме.
Євангеліє від
Йоана, зач. 15:
Сказав Господь до юдеїв, що до
Нього прийшли: Отець мій досі діє, і я
дію. І ради цього юдеї ще більше шукали
вбити Його, бо не тільки нарушував
суботу, але й Отцем своїм звав Бога,
творячи себе рівним Богові. Відповів
же Ісус і сказав їм: Амінь, амінь, глаголю
вам: Не може Син творити від себе нічого,
якщо не бачить, що творить Отець; бо що
Він творить, те і Син також творить.
Отець бо любить Сина і все показує Йому,
що сам творить, і більші цих покаже Йому
діла, щоб ви дивувалися. Бо як Отець
воскрешає мертвих і живить, так і Син,
кого хоче, живить, Отець бо не судить
нікого, а суд увесь дав Синові, щоб усі
почитали Сина, як почитають Отця. А хто
не почитає Сина, не почитає Отця, що
послав Його. Амінь, амінь, глаголю вам,
що хто слухає слова мого і вірує Пославшому
мене, має життя вічне, і на суд не прийде,
а перейде від смерти в життя.
Тоді диякон:
Господу помолімся.
Лик:
Господи, помилуй.
А ієрей молитву:
Благодаримо Тебе,
Господи Боже наш, бо тільки Твоє є жити
безсмертно, і Твоя слава неосяжна, і
чоловіколюбіє невимовне, і царство
вічне, і лицемір’я нема у Тебе. Всім бо
людям поставив Ти границю життя, коли
життя скінчиться. Тому просимо Тебе,
раба Твого і нашого бувшого сослужителя,
ієрея ім’ярек,
в надії воскресення життя вічного
спочилого, на лоні Авраама, Ісаака і
Якова упокой. Як на землі Ти поставив
був його служителем у Церкві, так і
покажи, Господи, в небеснім Твоїм
жертовнику. А що серед людей прикрасив
його достоїнством духовних, то прийми
його неосудним в ангельську славу. Ти
сам прославив його життя на землі, то і
сам ісход життя його у вході святих
Твоїх праведних учини; дух його причисли
до тих усіх, що від віку Тобі благоугодили.
Виголос:
Бо Ти є воскресення
і життя і упокій усопшого раба Твого
ієрея ім’ярек,
Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо
з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим
і благим і животворящим Твоїм Духом,
нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик:
Амінь.
Тоді степенні, глас
6.
Антифон 2:
Коли б не Господь був у нас, то
ніхто з нас не міг би ворожих нападів
подолати, бо переможці звідсіля
підносяться.
Узами їх нехай не буде схоплена
душа моя, як птиця, Слове. Горе мені: як
мені від ворога оборонитися, будучи
гріхолюбним?
Слава:
Святим Духом обожествлення всіх,
благовоління, розум, мир і благословення,
бо він рівнодіючий Отцю і Слову.
І нині: той самий.
Тоді, якщо перший
ієрей бажає, читаємо Псалом 23:
Господня земля і
повнота її, вселенна і всі, що живуть на
ній. Алилуя. (3)
І все інше Псалма,
а на кожний стих повторюємо: Алилуя.
Він на морях оснував її, і на
ріках приготував її.
Хто зійде на гору Господню, або
хто стане на місці святому Його?
Неповинний руками і чистий
серцем, що не прийняв надармо душу свою,
і не клявся обманно ближньому своєму.
Той прийме благословення від
Господа, і милість від Бога, Спаса свого.
Це рід тих, що шукають Господа,
що шукають лиця Бога Якова.
Підніміть, врата, верхи главні
ваші, і піднесіться, врата вічні, і увійде
цар слави.
Хто є той цар слави? Господь,
кріпкий і сильний, Господь, сильний в
бою.
Підніміть, врата, верхи ваші, і
піднесіться, врата вічні, і увійде цар
слави.
Хто є той цар слави? Господь сил,
Він є цар слави.
Слава: Алилуя.
І нині: Алилуя.
Тоді цей тропар,
глас 2:
У вірі, і надії, і любові, і
лагідності, і чистоті, і ієрейськім
достоїнстві благочестиво пожив ти,
приснопам’ятний. Тому предвічний Бог,
що для Нього ти служив, сам духа твого
вчинить на місті світлім і краснім, де
праведники спочивають, і на суді
Христовому одержиш прощення і велику
милість.
Сідальний, глас 5:
Ти знаєш, Боже наш, що ми в гріхах
народилися. Тому молимо Тебе: переставленого
від нас упокой, прощаючи як благий
согрішення, які він, як смертна людина,
в житті учинив, молитвами Богородиці,
єдиний чоловіколюбче.
Прокімен, глас 6:
Блажен, якого вибрав
і прийняв Ти, Господи (Пс.
64).
Стих:
І пам’ять його з роду в рід.
Апостол до Коринтян,
зач. 158.
Браття, сповіщаю вам благовіствування,
яке я вам благовістив, яке ви й прийняли,
та в якім і стоїте. Ним і спасаєтеся,
коли його держите таким, як я словом
благовістив вам, хіба якщо не надармо
ви увірували. Бо я вам передав найперше
те, що й сам прийняв, що Христос умер
ради наших гріхів, згідно з Писанням. І
був похований і воскрес у третій день,
згідно з Писанням. І що з’явився Кифі,
також одинадцятьом, а потім з’явився
більше як п’ятистам братам разом, з
яких більше перебуває і досі, а деякі і
спочили. А потім з’явився Якову, згодом
і всім апостолам. А наостанку всіх, немов
якомусь недородкові, з’явився й мені.
Бо я є найменший з апостолів, що не є
достойний зватися апостолом, бо я гонив
Церкву Божу. Та благодаттю Божою я є
тим, чим є, і благодать Його, що в мені,
не була марна, але я більше всіх потрудився;
та не я, але благодать Божа, що зі мною.
Коли, отже, я, чи коли вони, так ми
проповідуємо, і так ви увірували.
Алилуя, глас 6:
Блажен, якого вибрав
і прийняв Ти, Господи (Пс.
64).
Стих:
І пам’ять його з роду в рід.
Євангеліє від
Йоана, зач. 21.
Сказав Господь до юдеїв, що до
Нього прийшли: Я є хліб життя. Хто
приходить до мене, не голодуватиме, і
хто вірує в мене, не матиме спраги ніколи.
Та я сказав вам, що ви виділи мене, і не
віруєте. Усе, що дає мені Отець, прийде
до мене, і того, хто до мене приходить,
не вижену геть. Бо я зійшов з неба, не
щоб творити волю мою, а волю Отця, Який
послав мене. Оце ж воля Отця, Який послав
мене, щоб усе, що Він дав мені, я не погубив
з нього, а воскресив його в останній
день.
Тоді диякон:
Господу помолімся.
Лик:
Господи, помилуй.
Ієрей мовить оцю
молитву:
Господи сил, скорбних
радосте і плачучих потіхо, Ти і всіх, що
в малодушності, заступник; плачем по
усопшому огорнутих Твоїм милосердям
потіш, всяку болість, що залягла в серцях,
зціли і раба Твого ієрея ім’ярек,
що заснув на воскресення жизні вічної,
на лоні Авраама упокой.
Виголос:
Бо Ти є воскресення
і життя і упокой усопшого раба Твого
ієрея ім’ярек,
Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо
з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим
і благим і животворящим Твоїм Духом,
нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик:
Амінь.
Тоді степенні, глас
6.
Антифон 3:
Ті, що надіються на Господа, для
ворогів страшні і дивні для всіх, бо
вони вгору дивляться.
До беззаконня не простягає рук
своїх вибраний з праведних, маючи за
помічника Тебе, Спасе.
Слава:
Влада Святого Духа над усіма,
йому вищі воїнства поклоняються з усяким
створінням земним.
І нині, той самий:
Тоді, якщо перший
ієрей бажає, читаємо Псалом 83:
Як возлюблені оселі Твої, Господи
сил.
Алилуя.
(3)
І все інше Псалма,
а на кожний стих повторюємо: Алилуя.
Прагне душа моя, ба й припадає
до дворів Господніх: серце моє і тіло
моє возрадувалися Богом живим.
Бо птиця знайшла собі храмину,
і горлиця собі гніздо, де покладе пташат
своїх. Жертовники Твої, Господи сил,
царю мій і Боже мій.
Блаженні, що живуть у домі Твоїм,
на віки віків восхвалять Тебе.
Блажен чоловік, що має захист
свій у Тебе, він ходи в серці своїм
поклав.
В долину плачу, на місце, що його
поклав, бо благословення дасть
законоположник.
Підуть від сили до сили, з’явиться
Бог богів у Сіоні.
Господи Боже сил, вислухай молитву
мою, почуй, Боже Якова.
Захиснику наш, подивись, Боже, і
споглянь на лице Христа Твого.
Бо ліпше один день у дворах Твоїх,
ніж тисячі: волію бути пониженим у домі
Бога мого, ніж жити мені в оселях
грішників.
Бо милість і істину любить
Господь, Бог благодать і славу дасть:
Господь не лишить добрих, що ходять у
незлобності.
Господи Боже сил, блажен чоловік,
що уповає на Тебе.
Слава: Алилуя.
І нині: Алилуя.
Тоді тропар, глас
6:
Браття мої возлюбленії, не
забувайте мене, коли оспівуєте Господа,
але поминайте і братство, і моліть Бога,
щоб упокоїв мене з праведними Господь.
Інші тропарі, глас
6:
Нагла смерть найшла на мене, і
розлучила мене днесь від рідних моїх,
але Ти, Христе, що переставив мене, в
місцях прохолодних упокой.
Помилуй нас, Господи, помилуй
нас, бо ніякого одвіту не знаючи, оцю
Тобі молитву як Владиці ми, грішні,
приносимо: помилуй нас.
Слава:
Господи, помилуй нас, бо на Тебе
ми уповали, не прогнівайся дуже на нас,
ні не пом’яни беззаконь наших, але
зглянься і нині як милосердний і ізбав
нас від ворогів наших. Ти бо єси Бог наш,
а ми — люди Твої, всі діла рук Твоїх, і
ім’я Твоє призиваємо.
І нині:
Милосердя двері відкрий нам,
благословенна Богородице, щоб надіючися
на тебе, ми не погибнули, але щоб ізбавились
Тобою від бід: ти бо єси спасення роду
християнського.
Прокімен, глас 6:
Душа його у блаженстві
перебуватиме (Пс.
24).
Стих: До Тебе, Господи,
взиватиму, Боже мій, щоб не відвертався
Ти мовчки від мене.
Апостол до Коринтян,
зач. 160.
Браття, Христос возстав із
мертвих, початком умерлих стався. Бо
тому, що через чоловіка сталася смерть,
то через чоловіка воскресення мертвих.
Бо як в Адамі всі вмирають, так і в Христі
всі оживуть. Кожний у своїм чині, початок
Христос, а потім ті, що увірували Христові,
в пришесті Його. Потім кінець, коли
передасть царство Богу й Отцю, коли
знищить усяке начальство, й усяку владу
і силу. Бо належить Йому царювати, доки
не покладе всіх ворогів під ноги свої.
А як останній ворог буде знищена смерть,
бо все підкорив під ноги Його, а коли
сказано, що все є підкорене Йому, то
ясно, що окрім того, хто підкорив Йому
все. Коли ж підкорить Йому все, тоді й
сам Син підкориться Тому, хто підкорив
Йому все, щоб був Бог усім у всьому.
Алилуя, глас 6,
Псалом 111:
Блажен муж, що боїться Господа,
заповіді Його дуже милі йому.
Стих:
Сильне на землі буде сім’я його.
Євангеліє від
Йоана, зач. 22.
Сказав Господь до юдеїв, що до
Нього прийшли: Це є воля Того, Хто послав
мене, щоб кожний, хто бачить Сина і вірує
в Нього, мав життя вічне, і я воскрешу
його в останній день. Ремствували, отож,
юдеї на Нього, бо сказав: Я є хліб, що
зійшов з неба, і казали: Чи він не є Ісус,
син Йосифів, якого отця знаємо і матір?
Як же він говорить, що — я з неба зійшов?
Відповівши Ісус, сказав їм: Не ропочіть
між собою. Ніхто не може прийти до мене,
якщо Отець, Який послав мене, не
притягне його; і я воскрешу його в
останній день.
Тоді блаженні, на
глас 2:
У царстві Твоїм, коли прийдеш,
пом’яни нас, Господи.
Блаженні вбогі духом, бо їх є
царство небесне.
Блаженні лагідні, бо вони наслідять
землю.
Блаженні голодні і спрагнені
правди, бо вони наситяться.
Блаженні милостиві, бо вони
помилувані будуть.
Давно ото Адам, що вкусив із
дерева їстівного, прогнаний був із раю,
а повішений на хресті розбійник, визнавши
Тебе Богом, в рай оселився. І ми, що
спаслися страстями Твоїми, Владико,
наслідуючи розбійника, у вірі кличемо:
Пом’яни і нас, коли прийдеш, у царстві
Твоїм.
Блаженні чисті серцем, бо вони
Бога побачать.
Взявши порох від землі, Той, Хто
сотворив мене, тіло моє утворив
божественним хотінням, а душу, живоносним
подихом вдихнувши, вложив повелінням
святим. Опісля, зведеного мене лукаво
на гріховне зотління, покликав Ти мене,
чоловіколюбче, з безмежного милосердя.
Але упокой, Боже, того, кого Ти прийняв,
зо святими Твоїми.
Блаженні миротворці, бо вони
синами Божими назвуться.
Коли душа з тілом розлучається,
— жахлива тайна і страшна для всіх. Душа
бо з плачем відходить, а тіло покривається,
передане землі. Тому то й ми, пізнавши
кінцевий ісход, до Спаса поспішім, із
сльозами взиваючи: Пом’яни і нас, коли
прийдеш, у царстві Твоїм.
Блаженні вигнані за правду, бо
їх є царство небесне.
Пощо так тяжко по мені ридаєте,
люди? Пощо даремно тривожитеся?
Переставлений усім звіщає: Смерть є для
всіх упокоєння. От тому послухаймо
голосу Йова, що говорить: Смерть для
мужа є спокоєм. Але упокой, Боже, того,
кого Ти прийняв із святими Твоїми.
Блаженні ви, коли зневажатимуть
вас, і виженуть, і говоритимуть усяке
лихе слово на вас неправдиво, мене ради.
Всемудрий Павло явно передрік
переставлення всіх, навчаючи, що мертві
встануть нетлінні, а ми змінимося Божим
повелінням. Тому й труба ота страшно
затрубить і тих, що відвіку сплять, із
сну пробудить. Але упокой, Боже, того,
кого Ти прийняв, із святими Твоїми.
Радуйтеся і веселіться, бо
нагорода ваша велика на небесах.
Той, що переставився і в гробі
лежить мертвий, примирливо кличе до
всіх: Прийдіть, на землі народжені, до
мене, побачите тілесну красу почорнілу.
Тому, пізнавши з неї, браття, ісход,
поспішім до Спаса, з сльозами кличучи:
Упокой, Боже, того, кого Ти прийняв із
святими Твоїми.
Слава, і нині,
богородичний:
Надприродно в лоні твоїм,
Владичице, безсіменно зачала ти Бога
предвічного і плоттю Його породила єси,
Бога і чоловіка, безперемінно і незлитно.
Тому-то й ми, завжди знаючи, що ти єси
Богородиця, народженому із тебе Богу з
вірою кличемо: Пом’яни і нас у царстві
Твоїм.
Прокімен, глас 6:
Блажен, якого вибрав
і прийняв Ти, Господи (Пс.
64, 24).
Стих:
Душа його у блаженстві перебуватиме.
Апостол до Римлян,
зач. 113.
Браття, хто осмислює день,
Господеві осмислює, а хто не осмислює
дня, Господеві не осмислює. Хто їсть,
Господеві їсть, благодарить бо Бога, і
хто не їсть, Господеві не їсть, і
благодарить Бога. Ніхто бо з нас не живе
для себе, і ніхто для себе не вмирає. Бо
коли живемо, Господеві живемо, і коли
умираємо, Господеві умираємо. Отже, чи
живемо, чи вмираємо, ми є Господні. На
це Христос і умер, і воскрес, і ожив, щоб
і мертвими і живими володіти.
Алилуя, глас 6:
Блажен, якого вибрав
і прийняв Ти, Господи (Пс.
64, 24).
Стих:
Душа його у блаженстві перебуватиме.
Євангеліє від
Йоана, зач. 23.
Сказав Господь юдеям, що до Нього
прийшли: Я є хліб життя. Батьки ваші їли
манну в пустині, і померли. Це єсть хліб,
що сходить з неба, щоб, як хто їсть його,
не вмер. Я є хліб живий, що зійшов з неба.
Як хто з’їсть цього хліба, живий буде
вовіки. І хліб, що його я дам, є моє тіло,
яке я дам за життя світу. І сперечалися
межи собою жиди, кажучи: Як може цей нам
дати тіло своє їсти? І сказав їм Ісус:
Амінь. Амінь, глаголю вам: Як не їстимете
тіла Сина Чоловічого, ні не питимете
крови його, життя не маєте в собі. Хто
їсть моє тіло і п’є мою кров, має життя
вічне, і я воскрешу його в останній день.
Тоді Псалом 50:
Помилуй мене, Боже, по великій
милості Твоїй, і по множеству щедрот
Твоїх очисти беззаконня моє. Найпаче
обмий мене з беззаконня мого і від гріха
мого очисти мене. Бо беззаконня моє я
знаю і гріх мій є завжди передо мною.
Проти Тебе єдиного я згрішив і перед
Тобою зло вчинив, то й правий Ти в словах
Твоїх і переможеш, коли будеш судити.
Це бо в беззаконнях я зачатий, і в гріхах
родила мене мати моя. Це бо істину полюбив
єси, невідоме й таємне мудрости своєї
явив Ти мені. Окропи мене іссопом, і
очищуся, обмий мене, і стану біліший від
снігу. Дай мені почути радість і веселість,
зрадіють кості сокрушені. Відверни лице
Твоє від гріхів моїх, і всі беззаконня
мої очисти. Серце чисте утвори в мені,
Боже, і духа правого обнови в нутрі
моєму. Не відкинь мене від лиця Твого,
і Духа Твого Святого не відійми від
мене. Поверни мені радість спасення
Твого, і духом владичним утверди мене.
Вкажу беззаконним дороги Твої, і нечестиві
до Тебе навернуться. Ізбав мене від вини
крови, Боже, Боже спасення мого, і язик
мій радісно прославить справедливість
Твою. Господи, губи мої відкрий, і уста
мої сповістять хвалу Твою. Бо якби Ти
жертви захотів, дав би я, та всепалення
не миле Тобі. Жертва Богові — дух
сокрушений, серцем сокрушеним і смиренним
Бог не погордить. Ущаслив, Господи,
благоволінням Твоїм Сіон, і нехай
здвигнуться стіни єрусалимські. Тоді
уподобаєш собі жертву правди, приношення
і всепалення, тоді положать на вівтар
Твій тельців.
І канон, глас 6:
Пісня 1
Ірмос: Того,
хто колись морською хвилею закрив
гонителя, мучителя, під землею скрили
отроки спасенних, а ми, як дівчата,
співаймо Господеві, славно бо прославився.
Приспів:
Упокой, Господи, душу усопшого раба
Твого.
До Тебе, доброчинця і владики
всіх, Христа, припадаємо з сльозами
тепло, з плачем співаючи оцю надгробну
пісню: Вірного раба Твого упокой, бо Ти
милосердний.
Сподоби, Слове, в надії воскресення
умерлого, святого праворуч стояння з
вибраними Твоїми, чоловіколюбче, усильно
молимся з піснею хвали.
Сподоби, чоловіколюбче, вибраного
раба Твого, що переставився із землі,
світло радуватися в небеснім, чеснім
царстві Твоїм, прощаючи як милосердний
душевні согрішення.
Слава:
Горе мені: як трава, житейська
слава — нараз зросла і зараз всохла. Де
у гробі достоїнство, де вигляд, де там
краса? Тому, Господи, пощади раба Твого
як милосердний.
І нині, богородичний:
З повинности ми всі оспівуємо
тебе любов’ю, Діво Пречиста Маріє, Мати
Бога, бо завжди маєш невсипуще око
молитви твоєї: ізбав нині нас від
прогрішень і суду смертного.
Пісня 3
Ірмос:
Немає святого, як Ти,
Господи Боже мій, що підніс ріг вірних
Твоїх, благий, і скріпив нас на камені
ісповідання Твого.
Немає людини на землі, що не
згрішила, Слове. Тому прийми моління
від нас смиренних, але ослаби, прости,
Спасе, всі гріхи раба Твого.
І хто чоловіколюбець, як Ти,
Господи милостивий, що великою владою
прощаєш гріхи і живим і мертвим, тому
нею спаси раба Твого.
Слава:
Покажи, Спасе, вірно переставленого
співнаслідником високого покликання,
приймаючи його останню слізну молитву,
єдиний безгрішний.
І нині, богородичний:
Ти єси владичиця наша, всесвята
Діво, не переставай молити Бога, якого
ти породила, сподобити свого царства
того, що в вірі переставився.
Тоді єктенія:
Ще і ще в мирі Господу помолімся.
Лик:
Господи, помилуй.
Ще молимось за упокій
душі усопшого раба Божого ієрея ім’ярек,
і щоб проститися йому всякому прогрішенню,
вольному і невольному.
Лик:
Господи, помилуй.
Щоб Господь Бог оселив душу його,
де праведні спочивають.
Лик:
Господи, помилуй.
Милости Божої, царства небесного
і відпущення гріхів його, у Христа,
безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Лик:
Подай, Господи.
Диякон:
Господу помолімся.
Лик:
Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю
молитву:
Боже духів і всякої
плоти, Ти смерть подолав і диявола
знищив, і життя світові Твоєму дарував
— сам, Господи, упокой душу усопшого
раба Твого, ієрея ім’ярек,
на місці світлім, на місці квітучім, на
місці спокійнім, звідки втекли болізнь,
печаль і зітхання; всяке прогрішення,
вчинене ним словом або ділом, або
помислом, як благий і чоловіколюбець
Бог прости, бо немає чоловіка, що жив
би, а не згрішив; бо Ти один без гріха,
правда Твоя — правда вовіки, і слово
Твоє — істина.
Виголос:
Бо Ти є воскресення,
і життя, і упокій усопшого раба Твого,
ієрея ім’ярек,
Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо,
з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим
і благим і животворящим Твоїм Духом,
нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик:
Амінь.
Сідальний, глас 6:
Воістину, все суєта, а життя тінь
і сон, бо даремне турбується всякий
земнородний, як каже Писання: коли і
світ здобудемо, тоді і в гріб вселимося,
де вкупі царі і вбогі. Тому, Христе Боже,
спочилого раба Твого упокой як
чоловіколюбець.
Пісня 4
Ірмос:
Передбачуючи Твоє
божественне виснаження на хресті,
Аввакум зжахнувся і закликав: Ти пересік
владу сильних, благий, приєднуючися до
тих, що в аді, як всесильний.
Тому що нестерпний є суд страшної
грози того дня, усильно просимо у Христа
відпущення всіх согрішень переставленому
у вірі й надії на воскресення.
Тому що перед смертю покаянням
ясно засвітив, Христе, свічку, сподоби,
Владико милосердний Спасе, раба цього
світлого чертога Твого.
Слава:
Як відкриєш все тайне, і оскаржиш,
Христе, наші гріхи, помилуй, благий,
того, кого Ти прийняв, Господи, споминаючи
його ісповідання.
І нині, богородичний:
Не забувай тих, що усильно з
плачем кличуть до тебе, свята Богородице,
всіх уповання, щоб знайшов блага вірний
раб твій, що від нас переставився.
Пісня 5
Ірмос:
Невечірнє світло
богоявлення Твого, Христе, що для нас
милостиво сталося, бачив Ісая, і з ночі
ранню молитву діючи, взивав: Воскреснуть
мертві і стануть ті, що в гробах, і всі
земнородні возрадуються.
У зборі вибраних і в райській
насолоді, щедрий, упокой того, кого Ти
у вірі переставив від нас. Бо Ти, Спасе
наш, подав усім грішним людям божественне
покаяння, як Владика сподоби і його
царства Твого.
За владою як Бог по-владичому
милуєш Твоє творіння, яке Ти, Господи,
людському законові підкорив, єдиний
чоловіколюбче; тому ослаби, остави,
Спасе, гріхи у вірі переставленому, і
його царства Твого сподоби.
Слава:
Ніхто не втече там від страшного
суду Твого престолу. Царі, сильні, всі
разом із рабами стануть, і страшний
голос судді відішле грішних людей на
суд геєнни; від неї, Христе, ізбав раба
Твого.
І нині, богородичний:
Із тебе надприродньо народився
Ізбавитель, за людською природою, Діво
неневісная, усильно моли, щоб Він ізбавив
усіх від мук, і від лютих і страшних
адових мучень спаси нині від нас у вірі
переставленого.
Пісня 6
Ірмос: Остання
безодня гріхів оточила мене, і хвилювання
вже більше не витримуючи, як Йона до
Владики взиваю до Тебе: Від тління мене
виведи.
Смерть, і гріб, і суд чекає нас,
що викриває всі діла; від нього ізбав,
чоловіколюбче, раба Твого, що його Ти
переставив. Відкрий, Спасе мій,
переставленому двері милости Твоєї.
Христе, молимося Тобі, щоб ликував у
славі і був причасником радости влади
Твоєї.
Слава:
Визволи, Спасе, Твоєю милістю
від прогрішень Твого раба, що його Ти
нині в вірі переставив, бо ніхто не
оправдається з людських діл, чоловіколюбче.
І нині, богородичний:
Смерти умертвлення і клятви
усунення Творець плоттю народився,
Богородителько, і всіх у вірі умерлих
спасає як благий і чоловіколюбець.
Потім єктенія:
Ще і ще в мирі: дивись
с. 214. Ще
молимось за упокій: Щоб Господь Бог:
Милости Божої:
Ієрей говорить
молитву:
Боже духів:
Виголос:
Бо Ти є воскресення:
Кондак, глас 8:
Зі святими упокой, Христе, душу
раба Твого, де немає болізни, ні печалі,
ні зітхання, але життя безконечне.
Ікос:
Сам один єси безсмертний, що
сотворив і збудував чоловіка, а ми,
земні, з землі утворені і в тую ж землю
підемо, бо так звелів Ти, що утворив мене
і сказав мені, що земля єси і в землю
відійдеш, куди всі ми, люди, підемо з
надгробним риданням, співаючи пісню:
алилуя.
Пісня 7
Ірмос: Несказанне
чудо: Той, хто в печі визволив преподобних
отроків із полум’я, у гробі мертвий,
бездиханний кладеться, на спасення нас,
що співаємо: Ізбавителю Боже, благословен
єси.
Від вогню геєнського і страшного
вироку як щедрий вирятуй, Христе, раба
Твого, якого віднині у вірі прийняв єси,
і дай рабові Твоєму співати Тобі:
Ізбавителю Боже, благословен єси.
В землі лагідних і в райській
насолоді, в місці оселі дивної слави
Ти, Боже, в вірі померлого раба Твого
сподобив — дай кликати Тобі, Ізбавителю
Боже: благословен єси.
Слава:
Великий суд і нужда невисказанна
геєнни, там бо душі грішних з тілом
паляться, і з болем проливають сльози,
не можучи співати: Ізбавителю Боже,
благословен єси.
І нині, богородичний:
Богородице пренепорочна, завжди
обороняй молитвами твоїми живих, що без
сумніву славлять тебе як Матір Божу, а
тих, що переставилися, вирятуй від гірких
мук, щоб з тобою закликали до Христа:
Ізбавителю Боже, благословен єси.
Пісня 8
Ірмос:
Зжахнися боязню, небо,
і нехай захитаються основи землі, бо
ось до мертвих зачисляється той, хто
живе в вишніх, і в малому гробі притулок
знаходить. Його ви, отроки, благословіть,
священики, оспівуйте, люди, вихваляйте
на всі віки.
О який час страшний чекає
грішників, браття! О який страх тоді,
вогонь геєнський пожере і вічно мучити
буде. Тому, Христе, щедрий Владико, ізбав
від страшної грози нині від нас
переставленого, з геєнського мучення
визволи навіки.
О радосте праведних, що її
приймають, коли прийде суддя, бо там
приготований чертог і рай, і все царство
Христове; в ньому, Христе, Твоїх рабів
радіючими покажи зо святими на віки.
Слава:
Хто встоїть, Христе, перед страшною
грозою Твого пришестя? Там небо ввинеться
як звиток страшно, і впадуть зорі, страхом
захитається вся твар, і світло зміниться,
але пощади тоді, Слове, від нас
переставленого.
І нині, богородичний:
Той Син, якому ти, Чиста, надприродно
дала плоть, Він є суддя і живих і мертвих,
і Він судить всю землю і спасає від мук,
кого хоче, а надто тих, що з любов’ю
поклоняються Йому в зображеннях і тебе,
Богородицю, оспівують на віки.
Пісня 9
Ірмос:
Не ридай по мені, Мати,
бачачи в гробі Сина, якого в утробі без
сімени зачала єси; возстану бо і
прославлюся, і вознесу як Бог безперестанно
зо славою тих, що з вірою та любов’ю
тебе величають.
Не ридайте всі ви, що з вірою
померли, бо Христос плоттю перетерпів
за нас і хрест, і погребення; синами
безсмертя вчинив усіх, що взивають до
Нього: не увійди в суд з рабом Твоїм.
Щоб у вірі й надії воскресення
усопшого брата в обителях святих оселити,
вірні, помолімся щиро Христові, бо суд
там грізний і допит страшний, і ніхто
сам собі помогти не може, хіба добрі
діла і спільна молитва вірних. Тому
взиваємо: не увійди в суд, Господи, з
рабом Твоїм.
Слава:
У славі Твоїй нестаріючій, і в
райській насолоді всели, благий, нині
переставленого від нас, бо він у
православ’ї і покаянні прибув до Тебе
з вірою, і вчини його вибраним учасником
царства Твого.
І нині:
Тебе як матір понадприродного
життя, Богородице Діво, благочестиво
оспівуємо, вірні, бо ми, що передше
померли, тобою стали безсмертними і
знайшли життя, і ось тобі пісню співаємо.
Диякон:
Ще і ще в мирі: Дивись
с. 214.
Ще молимось за упокій:
Щоб Господь Бог:
Милости Божої.
Ієрей молитву:
Боже духів:
Виголос:
Бо Ти є воскресення:
Ексапостиларій:
Нині я упокоївся і знайшов велику
ослабу, бо я переставився від тління і
перейшов до життя. Господи, слава Тобі.
І люди той самий:
Стих 1:
Чоловік як трава, дні його — як цвіт
польовий.
Стих 2:
Бо дух пройде в ньому,
і його не буде.
Стих 3:
І істина Господня перебуває навіки.
І на кожний стих —
ексапостиларій.
Також Слава, і нині:
Нині я вибрав Богоматір отроковицю,
бо з неї народився Христос, ізбавитель
усіх. Господи, слава Тобі.
І зараз Псалом 148:
Хваліте Господа з небес, хваліте
Його во вишніх. Хваліте Його, всі ангели
Його, хваліте Його, всі сили Його. Хваліте
Його, сонце і місяцю, хваліте Його, всі
звізди і світло. Хваліте Його, небеса
небес і води, що над небесами. Нехай
восхвалять ім’я Господнє, бо Він сказав
— і сталося, Він повелів — і утворилося.
Поставив їх повік і повік віку, повеління
дав і не минеться. Хваліте Господа з
землі, змії і всі безодні: Огонь, град,
сніг, лід, буряний вітер, що виконують
слово його. Гори і всі холми, дерева
плодоносні і всі кедри. Звірі і всяка
скотина, гади і птиці пернаті. Царі земні
і всі люди, князі і всі судді земні. Юнаки
і дівиці, старші з молоддю, нехай
восхвалять ім’я Господнє, бо вознеслося
ім’я Його єдиного: Ісповідання його на
землі і на небі. І підійме ріг людей
своїх: пісня всім преподобним його,
синам ізраїлевим, людям, що наближаються
до Нього.
Псалом 149:
Заспівайте Господеві нову пісню,
хваління Його в церкві преподобних.
Нехай возвеселиться Ізраїль тим, хто
його створив, а сини сіонські нехай
возрадуються царем своїм. Нехай хором
прославляють ім’я Його, тимпанами і
псалтирями, нехай співають Йому. Бо
благоволить Господь людям своїм, і
піднесе покірних на спасення. Восхваляться
преподобні у славі і возрадуються на
ложах своїх. Прослава Божа в устах їхніх
і двосічний меч у руках їхніх. Щоб учинити
відплату між народами, і покарання між
людьми. Щоб зв’язати царів їх путами,
а славних їхніх оковами залізними. Щоб
учинити над ними суд написаний. Ця слава
буде всім преподобним Його.
Псалом 150:
Хваліте Бога в святині Його,
хваліте Його у твердині сили Його.
Хваліте Його за сили Його, хваліте Його
по множеству величі Його. Хваліте Його
голосом трубним, хваліте Його в псалтирі
і гуслях.
Стихири, глас 6:
Подібний: Відчаянна.
Обоготворений нині, Христе, в
переставленні Твоїм животворящим
таїнством, до Тебе перейшов божественний
служитель Твій. Прийми в руки Твої душу
його як птицю, осели його в дворах Твоїх
і посеред ангельських хорів, і упокой
того, кого Ти прийняв, Господи, повелінням
Твоїм, ради великої Твоєї милости.
Хваліте Його тимпаном і хором,
хваліте Його на струнах і сопілці.
Дивна таємниця смерти, бо надходить
до всіх несподівано; природа доконечно
розкладається, старців забирає, ігуменів,
книжників, учителів, тих, що суєтне
мудрують, обертає в тлінь, єпископів,
пастирів. Але закличмо з сльозами:
повелінням Твоїм, Господи, упокой того,
якого прийняв Ти, ради великої Твоєї
милости.
Хваліте Його на кимвалах дзвінких,
хваліте Його на кимвалах гучних, всяке
дихання, нехай хвалить Господа.
Проживши в благочесті і прикрашений
Твій священик, Христе, жрець і приноситель
божественних Таїн, Твоїм божественним
повелінням перейшов до Тебе від житейських
турбот. Його як священика, Спасе, прийми
та спаси і з праведними упокой, якого
Ти прийняв, ради великої Твоєї милости.
Слава, і нині,
богородичний:
Бога, що з тебе воплотився, ми
пізнали, Богородице Діво; його моли, щоб
спаслися душі наші.
Потім говорять:
Слава во вишніх Богу, і на землі
мир, в людях благовоління. Хвалимо Тебе,
благословимо Тебе, кланяємось Тобі,
славословимо Тебе, благодаримо Тебе
ради великої слави Твоєї. Господи, царю
небесний, Боже, Отче Вседержителю,
Господи, Сину єдинородний, Ісусе Христе,
і Святий Душе. Господи Боже, Агнче Божий,
Сину Отчий, що береш гріхи світу, помилуй
нас. Ти береш гріхи світу — прийми
молитву нашу. Ти сидиш праворуч Отця —
помилуй нас. Бо Ти єси єдиний святий, Ти
єси єдиний Господь, Ісус Христос, на
славу Бога Отця. Амінь.
Повсякденно благословлю Тебе і
восхвалю ім’я Твоє на віки, і на повік
віку. Господи, Ти був прибіжищем нам з
роду в рід. Я сказав: Господи, помилуй
мене, зціли душу мою, бо я згрішив Тобі.
Господи, до Тебе я прибіг, навчи мене
творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій, бо
в Тебе джерело життя, в світлі Твоїм
побачимо світло. Продовж милість Твою
на тих, що знають Тебе.
Сподоби, Господи, в день цей від
гріха охоронитися нам. Благословен єси,
Господи Боже отців наших, і хвальне, і
прославлене ім’я Твоє навіки. Амінь.
Нехай буде, Господи, милість Твоя
на нас, бо ми уповали на Тебе. Благословен
єси, Господи, навчи мене уставів Твоїх.
Благословен єси, Владико, дай мені
зрозуміти устави Твої, Благословен єси,
Святий, просвіти мене уставами Твоїми.
Господи, милість Твоя повік,
ділами рук Твоїх не погорди. Тобі належить
хвала, Тобі належить пісня, Тобі слава
належить, Отцю, і Сину, і Святому Духові,
нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Тоді наступні
стихири самогласні Дамаскина, глас 1:
Яка житейська насолода буває
вільна від печалі? Яка слава стоїть на
землі незмінна? Все від тіні слабше, все
від снів облудніше; одна мить — і все
це смерть забирає. Але в світлі, Христе,
лиця Твого, і в насолоді Твоєї краси,
кого Ти вибрав єси, упокой як чоловіколюбець.
Стих:
Господь пасе мене, і
нічого не бракуватиме мені.
Ділом, Спасе, показуєш, що Ти єси
воскресення всіх. Словом Ти, Слове,
Лазаря із мертвих воскресив. Тоді вереї
поламалися, а врата адові розкололися,
тоді сном показалася смерть людська.
Але Ти, що прийшов, щоб спасти Твоє
створіння, а не осудити, упокой того,
кого Ти вибрав як чоловіколюбець.
Слава, і нині,
богородичний:
Ти всім явилася теплою заступницею,
Богородителько, всіх покрове, і силою
від Бога для тих, що до тебе прибігають;
тим, що в нуждах, — помічниця, полоненим
— скоре визволення. Бо тебе Христос
поставив месницею на варварів, і
заступницею, і стіною нерушимою, і
немічним кріпостю непоборною, і миру
подателькою душам нашим.
Стихири самогласні,
глас 2:
О горе мені: який подвиг довершує
душа, коли розлучається з тілом! О горе:
як тоді плаче вона, і немає нікого, хто
помилував би її. До ангелів очі підносить
— даремне молиться, до людей руки
простягає — немає, хто поміг би. Тому,
возлюблені браття мої, помисливши про
коротке наше життя, просім у Христа
упокоєння для переставленого, а душам
нашим великої милости.
Стих:
До Господа закликав я у час скорби моєї,
і Він вислухав мене.
Прийдіть, побачимо всі чудо, що
понад розум. Той, хто вчора був з нами,
нині лежить мертвий. Прийдіть, зрозуміємо,
що незабаром і ми скінчимося, в похороннє
сповиті. Ті, що помазуються пахучими
мирами, лежать сморідні. Як ті, що золотом
прикрашуються, лежать неприкрашені і
безобразні. Тому-то, возлюблені мої
браття, зрозумівши наше коротке життя,
просім у Христа упокоєння переставленому,
а душам нашим великої милости.
Стих:
Господи, спаси душу мою від уст неправедних.
Спасайся, суєтне життя, спасайтеся,
всі друзі і рідні, і діти, бо йду в дорогу,
якою ще ніколи не йшов. Але прийдіть,
згадавши мою до вас любов, ідіть за мною,
передайте гробові оце моє грязиво. Зо
сльозами моліть Христа, що судитиме
смиренну душу мою, щоб узяв мене із
невгасимого вогню.
Слава, і нині,
богородичний:
Непрохідні врата, тайно запечатані,
благословенна Богородице Діво, прийми
моління наші, і принеси твоєму Синові
і Богу, щоб спас тобою душі наші.
Стихири самогласні,
глас 3:
Ось лежу, возлюблені мої браття,
посеред усіх, мовчазний та безголосий:
уста закрилися, язик задубів і губи
знерухоміли, руки зв’язалися і ноги
сплелися, вид змінився, очі погасли і
не бачать ридаючих, слух не сприймає
плачу опечалених, ніс не чує кадильного
запаху, а правдива любов ніколи не
вмирає. Тому молю всіх знайомих і друзів
моїх: пом’яніть мене перед Господом,
щоб я в день судний знайшов милість на
тому судищі страшному.
Стих:
Возвів я очі мої вгору, звідки прийде
поміч моя.
Все суєта людська, що не залишається
по смерті: не залишається багатство, ні
супроводить слава, бо коли прийшла
смерть — все це пропало. Тому до Христа
безсмертного взиваймо: переставленого
від нас упокой там, де всіх, що веселяться,
оселя.
Стих:
Господь охоронить вхід
твій і вихід твій віднині і навіки.
Люди, чому даремно метушимося?
Течія, що нею несемося, скора і жорстока.
Дим є життя, парою, попелом і порохом
незабаром станемо, і немов цвіт зов’янемо.
Тому до Христа безсмертного закличмо:
переставленого від нас упокой, де всіх,
що веселяться, житло.
Слава, і нині,
богородичний:
За пристань спасення тебе маємо,
Богородице Діво, в глибині життя гнані
бурею. Тому моли Бога, що із тебе безсіменно
воплотився і несказанно став чоловіком,
щоб спасти душі наші.
Стихири самогласні,
глас 4:
Де є мирська пристрасть? Де мрія
про дочасне? Де золото і срібло? Де
множество рабів і гамір? Все порох, все
попіл, все тінь. Але прийдіть, закличмо
до безсмертного царя: Господи, сподоби
вічних благ Твоїх переставленого від
нас, упокоюючи його в нестаріючім
блаженстві Твоїм.
Стих:
Возвеселився я, як сказали мені: у дім
Господній підемо.
Надійшла смерть, як хижак, найшов
руїнник і скинув мене, найшла і показала,
що я не існую; найшла, і я — земля, лежу,
як неіснуючий. Воістину сон, воістину
привид ми, люди. Та прийдіть, закличмо
до безсмертного царя: Господи, сподоби
вічних Твоїх благ переставленого від
нас, і упокой його в нестаріючій жизні.
Слава, і нині,
богородичний:
Єдина чиста і непорочна Діво, що
Бога без сімени породила, моли, щоб
спаслася душа його.
Стихири самогласні,
глас 5:
Згадав я пророка, що кликав: Я є
земля і попіл. І ще розглянув у гробах
і побачив кості обнажені і сказав: хто
ж тут цар, або воїн, або багатий, або
вбогий, або праведник, або грішник? Але
упокой, Господи, з праведними раба Твого.
Стих:
Ноги наші стояли були у дворах Твоїх,
Єрусалиме.
Ти сказав Христе: Хто вірує в
мене смерти не побачить. Але як я від
світла у світі світлом є, так просвітіться
і ви в мені у славі моїй. Бо як Бог істинний
я прийшов спасти тих, що в правдивому
православ’ї почитають мене, єдиного
Господа Бога, у двох природах, плоти й
божества, але одного в іпостасі. Тому
вірного раба Твого, що так Тебе ісповідував,
у світлості Твого лиця зі святими упокой
як чоловіколюбець.
Слава, і нині,
богородичний:
Тобі молимося як Божій Матері,
благословенная: молись, щоб спастися
нам.
Стихири самогласні,
глас 6:
Початком мені і устроєм стало
Твоє творче веління, бо Ти схотів з
невидимого і видимого єства живим мене
устроіти. Із землі тіло моє утворив єси,
а душу дав мені Твоїм божественним і
животворящим диханням. Тому, Христе,
раба Твого в країні живих і в оселях
праведних упокой.
Стих:
До Тебе, що живеш на небі, возвів я очі
мої.
Вшанував єси образом Твоїм
творіння рук Твоїх, Слове, бо живописав
Ти в речевому вигляді подобу розумної
істоти, якої й учасником мене вчинив
єси, поставивши на землі володіти
творіннями самовладно. Тому, Спасе, раба
Твого в країні живих і в скиніях праведних
упокой.
Слава, і нині,
богородичний:
Бога, що з тебе воплотився, ми
пізнали, Богородице Діво: Його моли
спастися душам нашим.
Стихири самогласні,
глас 7:
На образ Твій і на подобу утворив
Ти на початку чоловіка; в раю поставив
Ти володіти Твоїми творіннями; та завистю
диявола спокушений, їжу спожив, заповідей
Твоїх переступником став. Тому Ти,
Господи, присудив йому знову повернутися
в землю, з якої він був узятий і випросити
упокоєння.
Стих:
Як возлюблені оселі Твої, Господи сил.
Звільняє від усякої печалі
смерть, дана істоті Адамовій. Бо тлінними
ми стали, прийнявши їжу, то ж зрозуміймо,
що з землі створені, знову порохом і
попелом станемо, як були передше. Тому
голосом жалібним молім Створителя, щоб
дарував переставленому ослабу і милість.
Слава, і нині,
богородичний:
Тебе, Богородице, ми, вірні, маємо
за стіну нерушиму і надію. Тому не
переставай, Владичице, молити за померлих
у вірі твоїх рабів, щоб була їм ослаба
на суді, коли засяде Син твій і Бог. Бо
ти знаєш природу, що з усякими гріхами
нині змішана, щоб ми всі тебе блаженною
славили.
Стихири самогласні,
глас 8:
Плачу і ридаю, коли роздумую про
смерть і бачу у гробі лежачу, на образ
Божий утворену, нашу красу, неподобну,
безславну, без вигляду. О чудо, що це за
тайна сталася з нами? Як ми передані
тлінню? Як злучилися зі смертю? Воістину,
як написано, велінням Бога, що подає
упокоєння спочилому.
Стих:
Господи сил, прагне та й пропадає душа
моя до дворів Господніх.
Як це ми тлінними були, нетлінний
образ носивши, і подихом божественним,
безсмертним душу прийнявши, були змішані,
як написано? Як це ми переступили Божі
повеління? О чудо, як ми, покинувши їжу
життя, їли поживу, що приносить гірку
смерть? Як це ми, спокушені, позбавили
себе божественного життя? Наостанок
закличмо до Христа: того, що його Ти
переставив, в дворах Твоїх осели.
Слава, і нині,
богородичний:
Покров твій, Богородице Діво, це
лікування духовне, бо до нього прибігаючи,
визволяємся від душевних недуг.
Потім:
Благо є сповідуватися Господеві
і співати імені Твоєму, Всевишній,
сповіщати зарання милість Твою і істину
Твою на всяку ніч.
Трисвяте. По
Отче наш:
Тропарі, глас 5:
Упокой, Спасе наш, із праведними
раба Твого, і осели його в дворах Твоїх,
як написано. Не зважай як благий на
прогрішення його, вольні і невольні і
всі свідомі й несвідомі, чоловіколюбче.
Слава:
У Твоїм місці спочинку, Господи,
де всі святі Твої спочивають, упокой і
душу раба Твого, бо Ти єдиний чоловіколюбець.
І нині:
Мати свята невимовного Світла,
тебе ангельськими піснями почитаємо і
благочесно величаємо.
Диякон говорить:
Помилуй нас, Боже:
дивись с. 189.
По виголосі молитви
буває цілування, а лик співає стихири,
глас 2:
Прийдіть, браття, останнє цілування
даймо померлому:
І інші, як написано
в чині похорону мирян, дивись
с. 161.
с. 161.
Відходячи до гробу,
ієреї співають ірмоси великого канону:
Помічник і покровитель був мені
на спасення. Це мій Бог — і прославлю
Його, Бог отця мого — і вознесу Його,
славно бо прославився.
Слухай, небо, і промовлю, і
прославлю Христа, що від Діви плоттю
прийшов.
На непорушному, Христе, камені
заповідей Твоїх утверди мої помисли.
Я почув таїнство Твого промислу,
Господи, зрозумів діла Твої, і прославив
Твоє божество.
Від ночі чуваю, чоловіколюбче:
просвіти мене, молюся, і настав і мене
на повеління Твої, і навчи мене, Спасе,
творити волю Твою.
Закликав я всім серцем моїм до
щедрого Бога, і Він почув мене, що кликав
із глибини аду, і возвів від тління життя
моє. Згрішили ми, беззаконня і неправду
чинили перед Тобою, ні не зберегли, ні
не творили, як Ти заповідав нам, та не
відкинь нас до кінця, отців Боже.
Безначального царя слави, перед
яким тремтять небесні сили, оспівуйте,
священики, люди, величайте Його по всі
віки.
Воістину Богородицю, тебе
ісповідуємо, спасенні тобою, Діво чистая,
з безплотними хорами тебе величаючи.
Трисвяте. По Отче
наш: З духами праведних с.
126.
Також:
Помилуй нас, Боже: і
все інше, як звичайно.
Боже духів Дивись
с. 127.
Хоронять тіло.
Ієрей чинить повний
відпуст.
Немає коментарів:
Дописати коментар