середу, 28 листопада 2012 р.

ЧИН ПОХОРОНУ МИРЯН


Чин похорону мирян
Коли хто з православних помре, його родина одразу кличе ієрея, який, прийшовши до дому, де лежить тіло померлого, одягає єпитрахиль і фелон, кладе ладан у кадильницю, кадить тіло померлого та присутніх і починає, як звичайно:
Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
І зачинають присутні: Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас. (3)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші, імени Твого ради.
Господи, помилуй. (3)
Слава, і нині:
Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого.
Ієрей: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
І тоді співають оці тропарі, глас 4:
З духами праведних померлих душу раба Твого (або раби Твоєї, або рабів Твоїх), Спасе, упокой і збережи її (або їх) у блаженній жизні у Тебе, чоловіколюбче.
У Твоїм місці спочинку, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого (або раби Твоєї, або душі рабів Твоїх), бо Ти єдиний чоловіколюбець.
Слава:
Ти єси Бог, що до аду зійшов і з уз розрішив закованих, сам і душу раба Твого (або раби Твоєї, або душі рабів Твоїх) упокой.
І нині:
Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога без сімени родила, моли, щоб спаслася душа його (або її, або душі їх).
Диякон говорить:
Помилуй нас, Боже, по великій милості Твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Лик: Господи, помилуй. (3)
Ще молимось за упокій душі усопшого раба Божого (або усопшої раби Божої, або душ усопших рабів Божих) ім’ярек, і щоб проститися йому (або їй, або їм) всякому прогрішенню, вольному і невольному.
Лик: Господи, помилуй. (3)
Щоб Господь Бог оселив душу його (або її, або душі їх), де праведні спочивають.
Лик: Господи, помилуй. (3)
Милости Божої, царства небесного і відпущення гріхів їх у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Лик: Подай, Господи.
Диякон: Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю молитву:
Боже духів і всякої плоти, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував — сам, Господи, упокой душу усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або душі усопших рабів Твоїх) ім’ярек, на місці світлім, на місці квітучім, на місці спокійнім, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ним (або нею, або ними) словом, або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив, а не згрішив би; Ти бо один без гріха, правда Твоя — правда вовіки, і слово Твоє — істина.
Виголос:
Бо Ти є воскресення, і життя, і упокій усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх) ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
Диякон: Премудрість.
Лик: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.
Ієрей:
Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.
Лик: Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
Господи, помилуй. (3) Благослови.
Тоді ієрей творить такий відпуст:
Христос, істинний Бог наш, що живими і мертвими володіє, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших, і всіх святих, душу (або душі) раба свого, що переставився від нас (або раби своєї, що переставилася від нас, або рабів своїх, що переставилися від нас) ім’ярек, в оселях праведних оселить, на лоні Авраама упокоїть і до праведних причислить, і нас помилує і спасе як благий і чоловіколюбець.
Потім:
У блаженнім успенні вічний упокій подай, Господи, приснопам’ятному рабові Твоєму (або приснопам’ятній рабі Твоїй, або приснопам’ятним рабам Твоїм) ім’ярек, і сотвори йому (або їй, або їм) вічную пам’ять.
Лик: Вічная пам’ять. (3)
Коли це співають, ієрей кропить свяченою водою тіло померлого і домовину його іззовні і всередині, і тоді вкладають його до неї.
Якщо все готове до виходу, починаємо співати: Святий Боже: зі страхом і зворушенням.
Далі беруть тіло усопшого і рушають до церкви. Попереду йдуть ієреї зі свічками і диякон з кадильницею. Коли прийдуть до церкви, то кладуть тіло у притворі або у храмі.
Ієрей починає:
Благословен Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
Потім: Прийдіте, поклонімся цареві, нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся Христові, цареві, нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, царя і Бога нашого.
І зачинають, Псалом 90:
Хто живе в помочі Всевишнього, під крівлею Бога небесного поселиться. Скаже Господеві: заступник мій єси і прибіжище моє, Бог мій, і надіюся на Нього. Бо Він вирятує мене від сіті ловця, і від слова тривожного. Плечима своїми тебе закриє, і під крилами Його будеш надіятися. Як зброя, оточить тебе істина Його, не злякаєшся страху нічного, ні стріли, що літає удень, ні мари, що в пітьмі блукає, ані напасти і біса полуденного. Впаде побіч тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, до тебе ж не приблизиться. Однак ти очима споглянеш і відплату грішників побачиш. Бо Ти, Господи, уповання моє. Всевишнього поклав ти як прибіжище твоє — не прийде до тебе зло і рана не доторкнеться тіла твого. Бо ангелам своїм заповість про тебе, щоб хоронили тебе на всіх путях твоїх. На руках візьмуть тебе, щоб ти часом не спіткнув об камінь ногу твою. На гаспида і василіска наступиш і потопчеш льва і змія. Бо на мене він уповав, і вирятую його, покрию його, бо пізнав ім’я моє. Візве до мене, і почую його, з ним я в скорбі, і визволю його і прославлю його. Довгим віком обдарую його, і явлю йому спасення моє.
Слава, і нині:
Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже. (3)
Потім диякон говорить єктенію велику:
В мирі Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
За раба Божого (або рабу Божу, або рабів Божих) ім’ярек, і за блаженний упокій його (або її, або їх) Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Щоб простилося йому (або їй, або їм) всяке прогрішення вольне і невольне, Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Щоб він був прилічений (або вона була прилічена, або вони були прилічені) до Аврама, Ісаака і Якова, Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Щоб оселити душу його (або її, або душі їх) в країні живих, у місці світлому, де всі святі і праведні спочивають, Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Щоб неосудно станути йому (або їй, або їм) на страшному судищі Христовому, Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Щоб він унаслідував (або вона унаслідувала, або вони унаслідували) безсмертне на небесах царство, Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Щоб він став спільником (або вона стала спільницею, або вони стали спільниками) безперестанної радости від віку святих, Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Щоб ізбавитися нам від усякої скорби, гніву і нужди, Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Лик: Господи, помилуй.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу, Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Лик: Тобі, Господи.
Ієрей виголошує:
Бо Ти є воскресення і життя і упокій усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх) ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
Потім, Алилуя. (3), на глас 8, й оці стихи:
Стих 1: Блаженні, що їх вибрав і прийняв Ти, Господи.
Стих 2: І пам’ять їх з роду в рід.
Потім тропар, глас 8:
Глибиною мудрости чоловіколюбно все управляєш і корисне всім подаєш, єдиний Творче; упокой, Господи, душу усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх), бо на Тебе уповання поклав (або поклала, або поклали), Творця і будівника, і Бога нашого.
Слава, і нині, богородичний:
Тебе і стіну і пристанище маємо, і молитвенницю богосприятливу до Бога, якого ти родила єси, Богородице безневісна, вірних спасення.
І потім співаємо непорочні. А ділимо їх на дві статії.
Блаженні непорочні в путі, що ходять у законі Господнім.
Приспів: Благословен єси, Господи, навчи мене уставів Твоїх.
Або: Пом’яни, Господи, душу раба Твого (або раби Твоєї, або рабів Твоїх).
Блаженні, що зберігають свідчення Його, всім серцем шукають Його.
Благословен єси, Господи:
Добрий для мене закон уст Твоїх, більш як тисячі золота і срібла.
Благословен єси, Господи:
Руки Твої створили мене і збудували мене.
Благословен єси, Господи:
Бо якщо б закон Твій не був моїм поученням, тоді загинув би я у смиренні моїм. Повік не забуду уставів Твоїх, бо в них оживив Ти мене.
Цей стих співають тричі.
Диякон:
Ще і ще в мирі Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Ще молимось за упокій душі усопшого раба Божого (або усопшої раби Божої, або душ усопших рабів Божих) ім’ярек, і щоб проститися йому (або їй, або їм) всякому прогрішенню, вольному і невольному.
Лик: Господи, помилуй, (1).
Щоб Господь Бог оселив душу його (або її, або душі їх), де праведні спочивають.
Лик: Господи, помилуй, (1).
Милости Божої, царства небесного і відпущення гріхів їх у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Лик: Подай, Господи.
Диякон: Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю молитву:
Боже духів і всякої плоти, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував — сам, Господи, упокой душу усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або душі усопших рабів Твоїх) ім’ярек, на місці світлім, на місці квітучім, на місці спокійнім, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ним (або нею, або ними) словом або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив би, а не згрішив; Ти бо один без гріха, правда Твоя — правда вовіки, і слово Твоє — істина.
Виголос:
Бо Ти єси воскресення, і життя, і упокій усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх) ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
І по цім зачинаємо другу статію:
Твій я — спаси мене.
Приспів: Спасе, спаси душу раба Твого (або раби Твоєї, або душі рабів Твоїх).
Або: Упокой, Господи, душу раба Твого (або раби Твоєї, або душі рабів Твоїх).
Світильник для ніг моїх — закон Твій, і світло для стежок моїх.
Спасе, спаси душу:
Я відкрив уста мої і дихнув, бо заповідей Твоїх прагнув.
Спасе, спаси душу:
Споглянь на мене і помилуй мене, за правом тих, що люблять ім’я Твоє.
Спасе, спаси душу:
Нехай наблизиться моління моє перед Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
Спасе, спаси душу:
Жива буде душа моя і восхвалить Тебе, і присуди Твої поможуть мені. Я заблудив, як овеча погибле, шукай раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
Цей стих співають тричі.
Потім співаємо тропарі за упокій, на глас 5:
Приспів: Благословен єси, Господи, навчи мене уставів Твоїх.
Святих лик знайшов джерело жизні і райські двері; нехай знайду і я путь покаянням, я — погибле овеча, поклич мене, Спасе, і спаси мене.
Благословен єси, Господи:
Давно вже з небуття створив Ти мене і образом Твоїм божественним вшанував, за порушення заповіді знову мене повернув у землю, з якої я був взятий, та до подоби Твоєї возведи, щоб я прийняв образ давньої краси.
Благословен єси, Господи:
Я образ несказанної Твоєї слави, хоч і ношу язви гріховні. Ущедри Твоє створіння, Владико, і очисти Твоїм милосердям, і бажану батьківщину подай мені, і вчини мене знову жителем раю.
Благословен єси, Господи:
Всі ви, що ходили шляхом вузьким і скорботним, і, хрест як ярмо в житті взявши, за мною послідували у вірі, прийдіть, насолодіться почестями і вінцями небесними, що їх я вам приготував.
Благословен єси, Господи:
Агнця Божого ви проповідували і були заколені немов агнці, і до жизні, що не старіє, а вічно існує, переставилися ви, святі; Його усильно моліть, мученики, щоб відпущення довгів дарував.
Благословен єси, Господи:
Упокой, Боже, раба Твого (або рабу Твою, або рабів Твоїх) і вчини його (або її, або їх) в раю, де лики святих, Господи, і праведники сяють, як світила; усопшого раба Твого (або усопшу рабу Твою, або усопших рабів Твоїх) упокой, не зважаючи на всі його (або її, або їх) прогрішення.
Слава:
Трисяйність єдиного Божества благочесно оспівуємо, кличучи: Свят єси, Отче безначальний, собезначальний Сину, і божественний Духу. Просвіти нас, що вірою Тобі служимо, і з вічного вогню визволи.
І нині:
Радуйся, Чистая, що Бога плоттю породила на спасення всіх; через тебе людський рід знайшов спасення; щоб і ми через тебе знайшли рай, Богородице чистая, благословенная.
Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже. (3)
Потім диякон:
Ще і ще в мирі Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй, (1).
Ще молимось за упокій душі усопшого раба Божого (або усопшої раби Божої, або душ усопших рабів Божих) ім’ярек, і щоб проститися йому (або їй, або їм) всякому прогрішенню, вольному і невольному.
Лик: Господи, помилуй, (1).
Щоб Господь Бог оселив душу його (або її, або душі їх), де праведні спочивають.
Лик: Господи, помилуй, (1).
Милости Божої, царства небесного і відпущення гріхів їх у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Лик: Подай, Господи.
Диякон: Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю молитву:
Боже духів і всякої плоти, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував — сам, Господи, упокой душу усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або душі усопших рабів Твоїх) ім’ярек, на місці світлім, на місці квітучім, на місці спокійнім, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ним (або нею, або ними) словом, або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив би, а не згрішив; Ти бо один без гріха, правда Твоя — правда вовіки, і слово Твоє — істина.
Виголос:
Бо Ти єси воскресення, і життя, і упокій усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх) ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
По виголосі співаємо оці тропарі, глас 5:
Упокой, Спасе наш, із праведними раба Твого (або рабу Твою, або рабів Твоїх) і осели його (або її, або їх) у дворах Твоїх, як написано; не зважай, як благий, на прогрішення його (або її, або їх), вольні і невольні, і всі, свідомі й несвідомі, чоловіколюбче.
Слава, і нині: богородичний:
Від Діви засяяв Ти світові, Христе Боже, і синів світла нею показав, помилуй нас.

Потім, якщо настоятель бажає: Псалом 50.
А якщо ні, то співаємо стихири: Яка житейська насолода: див. с. 153.

Помилуй мене, Боже, по великій милості Твоїй, і по множеству щедрот Твоїх очисти беззаконня моє. Найпаче обмий мене з беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю і гріх мій є завжди передо мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і перед Тобою зло вчинив, то і правий Ти в словах Твоїх, і переможеш, коли будеш судити. Це бо в беззаконнях я зачатий і в гріхах родила мене мати моя. Це бо істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости своєї явив Ти мені. Окропи мене іссопом, і очищуся, обмий мене, і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість, зрадіють кості сокрушені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх, і всі беззаконня мої очисти. Серце чисте утвори в мені, Боже, і духа правого обнови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого, і Духа Твого Святого не відійми від мене. Верни мені радість спасення Твого і духом владичним утверди мене. Вкажу беззаконним дороги Твої, і нечестиві до Тебе навернуться. Ізбав мене від вини крови, Боже, Боже спасення мого, і язик мій радісно прославить справедливість Твою. Господи, губи мої відкрий, і уста мої сповістять хвалу Твою. Бо якби Ти жертви захотів, дав би я, та всепалення не миле Тобі. Жертва Богові — дух сокрушений, серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить. Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сіон, і нехай здвигнуться стіни єрусалимські. Тоді уподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення, тоді положать на вівтар Твій тельців.
Тут співають і канон Теофанів, якого акростих: Шосту пісню співаю покійному, глас 6:
Пісня 1
Ірмос: Як по суші пройшов Ізраїль, по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон потопляється, взивав: пісню перемоги Богові співаймо.
Приспів: Упокой, Господи, душу усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або душі усопших рабів Твоїх).
В небесних палатах непохитні мученики завжди молять Тебе, Христе: того вірного (або ту вірну, або тих вірних), що його (або її, або їх) Ти переставив від землі, вічних благ отримати сподоби.
Упорядкувавши все живе разом, між ним й мене, чоловіка смирення, і водночас і величі, сотворив єси; тому й душу раба Твого (або раби Твоєї, або душі рабів Твоїх), Спасе, упокой.
Слава:
Раю жителем і господарем на початку Ти мене вчинив, а коли я Твою заповідь переступив, Ти вигнав мене. Тому й душу раба Твого (або раби Твоєї, або душі рабів Твоїх), Спасе, упокой.
І нині, богородичний:
Той, що з ребра колись сотворив Єву, нашу праматір, з утроби твоєї пречистої плоттю зодягається, якою силу смерти, Чистая, розрушив.
Пісня 3
Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи Боже мій, що возніс ріг вірних Твоїх, благий, і утвердив нас на камені ісповідання Твого.
Законно пострадали Твої мученики, життєдавче, і, вінцем перемоги прикрашені, ревно подають вічне ізбавлення вірному, що переставився (або вірній, що переставилася, або вірним, що переставилися).
Повчивши спершу многими чудами й знаками мене, заблудлого (або заблудлу, або заблудлих), напослідку самого себе умалив єси як співстрадник і, пошукавши, знайшов і спас єси.
Слава:
Того, що від нестійкої тліні минущого прийшов (або прийшла, або прийшли) до Тебе, сподоби, благий, жити радісно в оселях вічних, оправдавши його (або її, або їх) вірою і благодаттю.
І нині, богородичний:
Нема непорочної, як ти, пречиста Богомати, бо ти єдина відвіку зачала в утробі Бога істинного, що розрушив смерти силу.
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Ще молимось за упокій душі усопшого раба Божого (або усопшої раби Божої, або душ усопших рабів Божих) ім’ярек, і щоб проститися йому (або їй, або їм) всякому прогрішенню, вольному і невольному.
Лик: Господи, помилуй. (1)
Щоб Господь Бог оселив душу його (або її, або душі їх), де праведні спочивають.
Лик: Господи, помилуй. (1)
Милости Божої, царства небесного і відпущення гріхів їх у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Лик: Подай, Господи.
Диякон: Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю молитву:
Боже духів і всякої плоти, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував — сам, Господи, упокой душу усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або душі усопших рабів Твоїх) ім’ярек, на місці світлім, на місці квітучім, на місці спокійнім, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ним (або нею, або ними) словом, або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив би, а не згрішив; Ти бо один без гріха, правда Твоя — правда вовіки, і слово Твоє — істина.
Виголос:
Бо Ти єси воскресення, і життя, і упокій усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх) ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
Сідальний, глас 6:
Воістину, все суєта, а життя — тінь і сон, бо даремне турбується всякий земнородний, як каже Писання: коли і світ здобудемо, тоді і в гріб вселимося, де вкупі царі і вбогі. Тому, Христе Боже, спочилого раба Твого (або спочилу рабу Твою, або спочилих рабів Твоїх) упокой як чоловіколюбець.
Слава, і нині, богородичний:
Всесвята Богородице, в часі життя мого не остав мене, людському заступництву не довір мене, але сама заступи і помилуй мене.
Пісня 4
Ірмос: Христос — моя сила, Бог і Господь — чесна Церква богопристойно співає, взиваючи, від помислу чистого у Господі празнуючи.
Виявляючи, Владико, найвище пізнання премудрости і в дарах найдосконалішу доброту, Ти лики мучеників до ангелів приєднав.
Несказанної слави Твоєї сподоби, Христе, того (або ту, або тих), що до Тебе переставився (або переставилася, або переставилися), де є житло тих, які веселяться, і голос чистої радости.
Слава:
Прийми, многомилостивий, того (або ту, або тих), що божественну владу Твою славить (або славлять), якого (або яку, або яких) Ти від землі прийняв і дитиною (або дітьми) світла вчинив, очищуючи імлу гріховну.
І нині, богородичний:
Вмістилищем пречистим, храмом пренепорочним, ковчегом всесвятим, дівственним місцем святости тебе, красу Якова, вибрав Владика.
Пісня 5
Ірмос: Божим світлом Твоїм, благий, озори, молюся, душі тих, що зарання в любові звертаються до Тебе, щоб пізнати Тебе, Слове Божий, істинного Бога, що викликає з темряви гріховної.
Як усіх плодів жертва священна і як початок людського єства, мученики, принісши себе прославленому Богові, завжди вимолюють нам спасення.
Небесного перебування, роздавання дарувань сподоби, Господи, недавно спочилого вірного раба Твого (або спочилу вірну рабу Твою, або спочилих вірних рабів Твоїх), подаючи ізбавлення від гріхів.
Слава:
Ти єдиний єством животворець, Ти благости воістину недослідна безодня доброти, спочилого (або спочилу, або спочилих) царства Твого сподоби, щедрий, єдиний безсмертний.
І нині, богородичний:
З тебе, Владичице, для світу народжений, кріпостю і піснею, і спасенням став для погиблих, визволяючи від адових врат тих, що з вірою тебе ублажають.
Пісня 6
Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого пристановища Твого прибігши, кличу до Тебе: возведи від тліні життя моє, многомилостивий.
На хресті пригвожденний, зібрав Ти до себе лики мучеників, що наслідують страсті Твої, благий. Тому молимося Тобі: до Тебе переставленого (або переставлену, або переставлених) нині упокой.
Коли в несказанній славі Твоїй прийдеш на облаках страшно судити ввесь світ, благоізволь, Ізбавителю, вірному рабові Твоєму (або вірній рабі Твоїй, або вірним рабам Твоїм), що його (або її, або їх) від землі прийняв єси, світло зустрінути Тебе.
Слава:
Ти джерело життя, Владико, божественною мужністю виводячи закованого раба Твого (або заковану рабу Твою, або закованих рабів Твоїх), що до Тебе з вірою відійшов (або відійшла, або відійшли), у райських радощах всели.
І нині, богородичний:
У землю ми повернулися, заповідь Божу переступивши божественну, а через тебе, Діво, на небо із землі ми вознеслися і тлінь смертну отрясли.
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Ще молимось за упокій душі усопшого раба Божого (або усопшої раби Божої, або душ усопших рабів Божих) ім’ярек, і щоб проститися йому (або їй, або їм) всякому прогрішенню, вольному і невольному.
Лик: Господи, помилуй, (1).
Щоб Господь Бог оселив душу його (або її, або душі їх), де праведні спочивають.
Лик: Господи, помилуй, (1).
Милости Божої, царства небесного і відпущення гріхів їх у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Лик: Подай, Господи.
Диякон: Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю молитву:
Боже духів і всякої плоти, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував — сам, Господи, упокой душу усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або душі усопших рабів Твоїх) ім’ярек, на місці світлім, на місці квітучім, на місці спокійнім, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ним (або нею, або ними) словом, або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив би, а не згрішив; Ти бо один без гріха, правда Твоя — правда вовіки, і слово Твоє — істина.
Виголос:
Бо Ти єси воскресення, і життя, і упокій усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх) ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
Кондак, глас 8:
Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого (або душу раби Твоєї, або душі рабів Твоїх), де немає болізни, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне.
Ікос: Сам один єси безсмертний, що сотворив і збудував чоловіка, а ми, земні, з землі утворені, і в тую ж землю підемо, бо так звелів Ти, що утворив мене і сказав мені, що земля єси і в землю відійдеш, куди всі ми, люди, підемо з надгробним риданням, співаючи пісню: алилуя.
Пісня 7
Ірмос: Росодайною ото вчинив ангел піч для преподобних отроків, а веління Боже, що халдеїв опаляло, приневолило мучителя кликати: благословен єси, Боже отців наших.
Ізбавлені Твоєю кров’ю від першого переступу, мученики, своєю кров’ю окропившися, прообразують явно Твоє заколення: благословен єси, Боже отців наших.
Прелюту смерть умертвив єси, Слове живоначальний, то прийми нині у вірі спочилого (або спочилу, або спочилих), що славить (або славлять), виголошуючи, Христе: благословен єси, Боже отців наших.
Слава:
Вдихнувши душу в мене, чоловіка, подихом божественним, богоначальний Владико, спочилого (або спочилу, або спочилих) царства Твого сподоби, щоб співав (або співала, або співали) Тобі, Спасе: благословен єси, Боже отців наших.
І нині, богородичний:
Вище усякого творіння, пренепорочна, стала єси, зачавши Бога, що врата смерти сокрушив і засуви їх розбив. Тому тебе, чиста, ми, вірні, в піснях славимо як Богоматір.
Пісня 8
Ірмос: Із полум’я преподобним Ти росу виточив і жертву праведного водою спалив, бо все твориш, Христе, як тільки захочеш. Тебе превозносимо на всі віки.
Кріпко подвиги показавши, мученики Христові, страстотерпці, ви прикрасилися вінцем перемоги, взиваючи: Тебе превозносимо, Христе, на віки.
Вірних, що священне життя оставили і до Тебе, Владики, прийшли, прийми і лагідно упокой як милосердний тих, що Тебе превозносять на всі віки.
Слава:
Благоізволь, Спасе, нині в землі лагідних оселитися всім, що передше спочили, оправдавши вірою в Тебе і благодаттю тих, що Тебе превозносять на всі віки.
І нині, богородичний:
Всі тебе ублажаємо, всеблаженна, що родила Слово воістину суще блаженне, що ради нас плоттю стало; Його превозносимо на всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Бога людям неможливо видіти, на Нього й чини ангельські не сміють дивитись, а через тебе, всечиста, з’явилося людям Слово воплочене; Його величаючи з небесним воїнством, тебе ублажаємо.
Надія скріпила лики мучеників і окрилила полум’яну любов до Тебе, і цим воістину назнаменувала непорушний упокій будучого, якого, блаже, переставленого вірного (або переставлену вірну, або переставлених вірних) отримати сподоби.
Світлого і божественного сяяння Твого, Христе, благоізволь зазнати з вірою переставленому (або переставленій, або переставленим), даруючи йому (або їй, або їм) як єдиний милостивий упокій на лоні Авраамовім, і вічного блаженства сподоби.
Слава:
Ти єством благий і милосердний, і датель милости, і милосердя безодня: того (або ту, або тих), що з цього місця злоби і тіні смертної Ти переставив, всели там, де Твоє, Спасе, світло сяє.
І нині: богородичний:
За покров святий, чистая, визнаємо тебе, і за ковчег і скрижаль закону і благодати, бо через тебе прощення даровано оправданим кров’ю воплоченого з твоєї утроби, всенепорочна.

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Ще молимось за упокій душі усопшого раба Божого (або усопшої раби Божої, або душ усопших рабів Божих) ім’ярек, і щоб проститися йому (або їй, або їм) всякому прогрішенню, вольному і невольному.
Лик: Господи, помилуй. (1)
Щоб Господь Бог оселив душу його (або її, або душі їх), де праведні спочивають.
Лик: Господи, помилуй. (1)
Милости Божої, царства небесного і відпущення гріхів їх у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Лик: Подай, Господи.
Диякон: Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю молитву:
Боже духів і всякої плоти, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував — сам, Господи, упокой душу усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або душі усопших рабів Твоїх) ім’ярек, на місці світлім, на місці квітучім, на місці спокійнім, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ним (або нею, або ними) словом, або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив би, а не згрішив; Ти бо один без гріха, правда Твоя — правда вовіки, і слово Твоє — істина.
Виголос:
Бо Ти єси воскресення, і життя, і упокій усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх) ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.

Починаємо самогласні Йоана монаха.
Глас 1:
Яка житейська насолода буває вільна від печалі? Яка слава стоїть на землі незмінна? Все від тіні слабше, все від снів облудніше: одна мить — і все це смерть забирає. Але в світлі, Христе, лиця Твого і в насолоді Твоєї краси, кого Ти вибрав єси, упокой як чоловіколюбець.
Глас 2:
О горе мені: який подвиг довершує душа, коли розлучається з тілом! О горе: як тоді плаче вона, і немає нікого, хто помилував би її. До ангелів очі підносить — даремне молиться; до людей руки простягає — немає, хто поміг би. Тому, возлюблені браття мої, помисливши про коротке наше життя, просім у Христа упокоєння для переставленого (або переставленої, або переставлених), а душам нашим великої милости.
Глас 3:
Все суєта людська, що не залишається по смерти: не залишається багатство, ні супроводить слава, бо коли прийшла смерть, все це пропало. Тому до Христа безсмертного взиваймо: переставленого (або переставлену, або переставлених) від нас упокой там, де всіх, що веселяться, оселя.
Глас 4:
Де є мирська пристрасть? Де мрія про дочасне? Де золото і срібло? Де множество рабів і гамір? Все порох, все попіл, все тінь. Але прийдіть, закличмо до безсмертного царя: Господи, сподоби вічних благ Твоїх переставленого (або переставлену, або переставлених) від нас, упокоюючи його (або її, або їх) в нестаріючім блаженстві Твоїм.
Глас 5:
Згадав я пророка, що кликав: я є земля і попіл. І ще розглянув у гробах і побачив кості обнажені, і сказав: хто ж тут цар, або воїн, або багатий, або вбогий, або праведник, або грішник? Але упокой, Господи, з праведними раба Твого (або рабу Твою, або рабів Твоїх).
Глас 6:
Початком мені і устроєм стало творче Твоє веління, бо Ти схотів з невидимого і видимого єства живим мене устроїти. Із землі тіло моє утворив єси, а душу дав мені Твоїм божественним і животворящим диханням. Тому, Христе, раба Твого (або рабу Твою, або рабів Твоїх) в країні живих і в оселях праведних упокой.
Глас 7:
На образ Твій і на подобу утворив Ти на початку чоловіка; в раю поставив Ти володіти Твоїм творінням; та завистю диявола спокушений, він їжу спожив, заповідей Твоїх переступником став. Тому Ти, Господи, присудив йому знову повернутися в землю, з якої він був узятий, і випросити упокоєння.
Глас 8:
Плачу і ридаю, коли роздумую про смерть, і бачу у гробі лежачу, на образ Божий утворену, нашу красу, неподобну, безславну, без вигляду. О чудо, що це за тайна сталася з нами? Як ми передані тлінню? Як злучилися зі смертю? Воістину, як написано, велінням Бога, що подає упокоєння спочилому (або спочилій, або спочилим).
Блаженні, глас 6:
У царстві Твоїм, коли прийдеш, пом’яни нас, Господи.
Блаженні вбогі духом, бо їх є царство небесне.
Блаженні лагідні, бо вони наслідять землю.
Блаженні голодні і спрагнені правди, бо вони наситяться.
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
Розбійника, що на хресті закликав до Тебе, Христе: пом’яни мене — за його покаяння наперед вчинив Ти жителем раю; і мене сподоби, недостойного.
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
Ти, що життям володієш і смертю, у дворах святих упокой того (або ту, або тих), кого прийняв єси з дочасного; пом’яни і мене, коли прийдеш, у царстві Твоїм.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Душами володієш і тілами, в Твоїх руках наше дихання, потіхо гноблених, упокой в країні праведних раба (або рабу, або рабів), що його (або її, або їх) Ти переставив.
Блаженні вигнані за правду, бо їх є царство небесне.
Христос тебе упокоїть в країні живих, і двері раю нехай відчинить тобі, і жителем царства покаже тебе, і відпущення дасть тобі, в чому згрішив єси в житті, христолюбче (або згрішила єси в житті, христолюбице, або згрішили ви в житті, христолюбці).
Блаженні ви, коли зневажатимуть вас, і виженуть, і говоритимуть усяке лихе слово на вас неправдиво, мене ради.
Вийдім і побачмо в гробах, що нагі кості — людина, пожива черви і сморід, і пізнаймо, що таке багатство, добро, сила і краса.
Радуйтеся і веселіться, бо нагорода ваша велика на небесах.
Послухаймо, що кличе Вседержитель: горе тим, що хотять побачити страшний день Господній. Він бо є темрява, бо вогнем випробовується все.
Слава:
Безначальним і родженням, і походженням поклоняюся: Отцеві, що родив, Сина славлю родженого, оспівую з Отцем і Сином рівносяйного Духа Святого.
І нині:
Як ти, Діво, даєш молоко із грудей твоїх? Як годуєш ти Того, хто годує творіння? Бо знає Той, що виточив воду з каменя, жили водяні для спраглих людей, як написано.
Диякон: Будьмо уважні.
Ієрей: Мир всім.
Диякон: Премудрість, будьмо уважні.
Лик співає прокімен, глас 6:
Блаженна путь, на яку йдеш нині, душе, бо тобі приготовлене місце упокоєння.
Стих: До Тебе, Господи, взиватиму, щоб не відвертався Ти мовчки від мене (Пс. 26).
Диякон: Премудрість.
Читець: До Солунян першого послання святого апостола Павла читання.
Диякон: Будьмо уважні.
Апостол, зач. 270
Браття, не хочу, щоб ви не знали про померлих, щоб ви не скорбіли, як і інші, що не мають надії. Бо якщо віруємо, що Ісус умер і воскрес, то так і Бог померлих в Ісусі приведе з ним. Бо це вам кажемо словом Господнім: що ми, що живемо, осталі в пришестя Господнє, не випередимо померлих. Бо сам Господь з повеління при голосі Архангела і при сурмі Божій зійде з неба, і померлі в Христі воскреснуть перше. А потім і ми, що живемо, осталі, разом з ними будемо схоплені на облаках, на зустріч Господню у повітрі, і так завжди з Господом будемо.
Ієрей: Мир тобі.
Диякон: Премудрість, будьмо уважні.
Лик: Алилуя.
Стих, глас 6: Блажен, якого вибрав і прийняв Ти, Господи.
Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.
Ієрей: Мир всім.
Лик: І духові твоєму.
Ієрей: Від Йоана святого Євангелія читання.
Лик: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.
Ієрей читає Євангеліє, зач. 16:
Сказав Господь до юдеїв, що до Нього прийшли: Амінь, амінь, глаголю вам, що хто слухає слова мого і вірує Тому, хто послав мене, має життя вічне і на суд не прийде, а перейде від смерти в життя. Амінь, амінь, глаголю вам, що гряде час, і нині є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в собі, так і Синові дав життя мати в собі. І дав Йому власть і суд творити, бо Він є Син Чоловічий. Не дивуйтесь цьому, що гряде час, в якому всі, що в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, що добро творили, у воскресення життя, а ті, що зло творили, у воскресення суду. Не можу я від себе творити нічого. А як чую, суджу, і суд мій праведний є, бо не шукаю волі моєї, але волі Отця, Який послав мене.
Лик: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Помилуй нас, Боже, по великій милості Твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Лик: Господи, помилуй. (3)
Ще молимось за упокій душі усопшого раба Божого (або усопшої раби Божої, або душ усопших рабів Божих) ім’ярек, і щоб проститися йому (або їй, або їм) всякому прогрішенню, вольному і невольному.
Лик: Господи, помилуй. (3)
Щоб Господь Бог оселив душу його (або її, або душі їх), де праведні спочивають.
Лик: Господи, помилуй. (3)
Милости Божої, царства небесного і відпущення гріхів його (або її, або їх), у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Лик: Подай, Господи.
Диякон: Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
І по закінченні цього перший з ієреїв (або присутній архиєрей), підійшовши до померлого, мовить голосно:
Боже духів і всякої плоти, Ти смерть подолав, і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував — сам, Господи, упокой душу усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх) ім’ярек на місці світлім, на місці квітучім, на місці спокійнім, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ним (або нею, або ними) словом або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив би, а не згрішив; Ти бо один без гріха, правда Твоя — правда вовіки, і слово Твоє — істина.
Виголос:
Бо Ти є воскресення і життя і упокій усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх) ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
Так само всі присутні ієреї. Нехай буде відомо, що коли диякон виголошує кожне прошення, скільки разів він виголошує його, кожен ієрей мовить повищу молитву, по своєму чину потиху коло померлого і виголошує: Бо Ти є воскресення.
А нині говорить перший ієрей, або архиєрей, повищу молитву. Боже духів.
А по возгласі наступає цілування. І співаємо оці стихири подобні: Коли із древа, глас 2:
Прийдіть, браття, останнє цілування даймо померлому (або померлій, або померлим), дякуючи Богові, він бо відійшов (або вона бо відійшла, або вони бо відійшли) від рідні своєї і до гробу спішить (або спішать). Вже не журиться (або журяться) про суєту світу і про многострасне тіло. Де нині рідня і друзі? Ось ми розлучаємось. Щоб його (або її, або їх) упокоїти, Господу помолімся.
Скажи нам нині, брате (або сестро), куди йдеш від нас, мовчки, без слова? Вернися, плач батька і матері потіш і друзів заспокій. Глянь на їх плач і сльози, що течуть за тобою. Де ж нині рідня і друзі? Ось бо розлучаємось. Воістину, суєта все людське.
Я до Господа Бога, судді мого, іду, щоб станути на судищі і дати одвіт за діла мої. Отож вас благаю: моліться за мене, щоб Спас милостивий був для мене в день судний. Ось бо розлучаємося. Воістину, суєта все людське.
Коли душу від тіла мають схопити страшні ангели, вона забуває всіх рідних і знайомих і журиться, як стати на майбутніх судищах; про розрішення її від суєти і многострадального тіла; тоді благаючи суддю, всі молімся, щоб Господь простив, що вона вчинила.
Яке життя наше? Воістину, цвіт і дим, і роса ранішня. Тож прийдіть і побачимо на гробах ясно, де тілесна краса, де молодість, де очі і вид тілесний. Все зів’яло, як трава, все минулось. Прийдіть, до Христа припадімо зі сльозами.
Яка розлука, о браття, який плач, яке ридання в теперішню хвилину! Тож прийдіть і цілуйте того (або ту, або тих), що мало що був (або була, або були) з нами. Бо передається (або передаються) гробові, каменем накривається (або накриваються), у тьму вселяється (або вселяються), з мертвими погребається (або погребаються), і з усіма рідними і друзями нині розлучається (або розлучаються); щоб його (або її, або їх) упокоїти, Господу помолімся.
Слава, глас 6:
Бачачи мене, як лежу безгласний (або безгласна) і без дихання, заплачте по мені (або по нас), браття і друзі, рідні і знайомі. Бо вчорашнього дня розмовляв (або розмовляла) я з вами, та несподівано найшла на мене страшна година смертна. Прийдіть же всі, що любите мене, і цілуйте мене останнім цілуванням. Бо вже більше з вами не буду ходити, ані розмовляти, бо до Судді відходжу, де не дивляться на особи, бо раб і владика разом предстоять, цар і воїн, багатий і вбогий в рівнім достоїнстві. Бо кожен за своє вчинки прославиться, або постидається. Прошу ж усіх і благаю: моліться безперестанно за мене Христу Богові, щоб за гріхи мої я не був зведений на місце муки, але щоб оселив мене там, де є світло життя.
І нині, богородичний, глас той же:
Спаси тих, що надіються на тебе, Мати незаходимого сонця, Богородителько, благаємо, умоли твоїми молитвами преблагого Бога, щоб упокоїв переставленого раба (або переставлену рабу, або переставлених рабів), де спочивають праведних духи, яви його (або її, або їх) наслідником (або наслідницею, або наслідниками) божественних благ в оселях праведних, на пам’ять вічную.
Також лик: Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас. (3)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші, імени Твого ради.
Господи, помилуй. (3)
Слава, і нині:
Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого.
Ієрей: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
Тоді співають оці тропарі, глас 4:
З духами праведних померлих душу раба Твого (або раби Твоєї, або рабів Твоїх), Спасе, упокой і збережи її (або їх) у блаженній жизні у Тебе, чоловіколюбче.
У Твоїм місці спочинку, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого (або раби Твоєї, або душі рабів Твоїх), бо Ти єдиний чоловіколюбець.
Слава:
Ти єси Бог, що до аду зійшов і з уз розрішив закованих, сам і душу раба Твого (або раби Твоєї, або душі рабів Твоїх) упокой.
І нині:
Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога без сімени родила, моли, щоб спаслася душа його (або її, або душі їх).
Диякон говорить:
Помилуй нас, Боже, по великій милості Твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Лик: Господи, помилуй. (3)
Ще молимось за упокій душі усопшого раба Божого (або усопшої раби Божої, або душ усопших рабів Божих) ім’ярек, і щоб проститися йому (або їй, або їм) всякому прогрішенню, вольному і невольному.
Лик: Господи, помилуй. (3)
Щоб Господь Бог оселив душу його (або її, або душі їх), де праведні спочивають.
Лик: Господи, помилуй. (3)
Милости Божої, царства небесного і відпущення гріхів їх у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, просім.
Лик: Подай, Господи.
Диякон: Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Ієрей говорить оцю молитву:
Боже духів і всякої плоти, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував — сам, Господи, упокой душу усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або душі усопших рабів Твоїх) ім’ярек, на місці світлім, на місці квітучім, на місці спокійнім, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ним (або нею, або ними) словом, або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив би, а не згрішив; Ти бо один без гріха, правда Твоя — правда вовіки, і слово Твоє — істина.
Виголос:
Бо Ти є воскресення, і життя, і упокій усопшого раба Твого (або усопшої раби Твоєї, або усопших рабів Твоїх) ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Лик: Амінь.
Ієрей: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше слава Тобі.
Лик: Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь. Господи, помилуй. (3) Благослови.
І відпуст:
Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу раба свого, що переставився від нас (або душу раби своєї, що переставилася від нас, або душі рабів своїх, що переставилися від нас) ім’ярек в оселях праведних оселить, на лоні Авраама упокоїть і до праведних причислить, і нас помилує і спасе як благий і чоловіколюбець.
А архиєрей або головний ієрей сам говорить це:
Вічний упокій подай, Господи, приснопам’ятному рабові Твоєму (або приснопам’ятній рабі Твоїй, або приснопам’ятним рабам Твоїм) ім’ярек, і сотвори йому (або їй, або їм) вічную пам’ять.
І лик співає тричі: Вічная пам’ять.
І зараз архиєрей, якщо там є, або ієрей читає голосно прощальну молитву:
Господь Ісус Христос Бог наш, що святим своїм ученикам і апостолам дав божественні заповіді в’язати і розрішати гріхи падших, а від них також і ми прийняли повинність те саме творити, нехай простить тобі, духовне чадо (або нехай простить вам, духовні чада), якщо ти щось учинив (або якщо ви щось учинили) в нинішньому віці, вольне чи невольне, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Або:
Милосердний і многомилостивий Господи Ісусе Христе, Боже наш, Ти задля нас стався чоловіком і поніс гріхи цілого світу. Ти вручив ключі небесного Твого царства верховному апостолові Петрові і іншим Твоїм апостолам, і Твоєю благодаттю зволив дати їм усю владу, щоб усе було зв’язане і на небі, що вони зв’яжуть на землі, і було розрішене також на небі, що вони розрішили на землі. Ти несказанним Твоїм чоловіколюбієм сподобив нас, убогих і недостойних, бути наслідниками даної їм влади, щоб і ми також в’язали і розрішали те, що серед Твоїх людей трапляється. Отож ми цією владою, даною Тобою ієреям, цьому рабові Твоєму (або цій рабі Твоїй, або цим рабам Твоїм) ім’ярек, що відійшов (або відійшла, або відійшли) від нас до Тебе в вірі і надії на воскресення, і в покаянні ще перед смертю, бувши на землі, покаявся (або покаялася, або покаялися) і висповідався (або висповідалася, або висповідалися) зі своїх гріхів, простивши і розрішивши від них, віруємо, що Ти й на небі простив йому (або їй, або їм) і розрішив. Але якщо він (або вона, або вони) як людина (або люди) в дечому не задовільнив (або не задовільнила, або не задовільнили) Твого правосуддя і ради цього на якийсь час стриманий (або стримана, або стримані), щоб упокоїтися зі святими і побачити в Твоїм сяйві світло Твого лиця, ми, передаючи гробові його тіло і склонивши коліна душ наших і тілес перед Твоїм величчям, смиренно молимось Тобі, що оволодіваєш живими і мертвими, що умертвляєш і оживляєш, що вводиш до аду і виводиш, і благаємо усильно: Глянь нині на молитву нас, недостойних рабів Твоїх, і ради святих Твоїх страстей і нещадно пролитої божественної Твоєї крови і животворної смерти і погребення і спасительного тридневного воскресення, якими Ти нас визволив від ворожої неволі, совершенно прости йому (або їй, або їм) провини, вольні і невольні, що він їх вчинив (або вчинила, або вчинили) як людина, що плоть носить (або як люди, що плоть носять), в слові, чи в ділі, чи в помислі, свідомо і несвідомо, які він (або вона, або вони) задля незліченного числа або через забуття лишив (або лишила, або лишили) несповідані, і так вчини його (або її, або їх) вільним (або вільною, або вільними) як від вини, так від кар гріхів ради, і упокой душу його (або душу її, або душі їх) на місці світлім, на місці квітучім, на місці прохолоднім, звідки втекла всяка, болізнь, і печаль, і зітхання. Так, Господи Боже наш, дозволь, ми ще раз смиренно молимось Тобі і Твоєму безначальному Отцеві, і пресвятому, єдиносущному і животворящому Твоєму Духові, не погорди Твоїм створінням, щоб не статись йому жертвою погибелі, але щоб тіло передати землі, щоб воно розклалося в те, з чого було утворене, згідно з Твоїм божественним словом: бо ти земля єси і в землю повернешся. А душу його (або її, або душі їх) вчини в скиніях святих і як чоловіколюбець з праведними в небесних Твоїх дворах всели аж до часу спільного воскресення. Бо Ти сказав, що усе, що дасть мені Отець, прийде до мене, і того, хто до мене приходить, не вижену геть. Бо це є воля Отця, Який послав мене, щоб усе, що Він дав мені, я не погубив з нього, але воскресив його в останній день, і той, хто в мене вірує, має життя вічне, і на суд не прийде, але перейде від смерти в життя.
Ти бо єси воскресення, життя і упокоєння тих, що в Тебе право вірують і в надії на воскресення і на життя вічне до Тебе переставляються, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
І так, узявши тіло, відходимо до гробу; за мощами йдуть усі люди, а перед мощами ієреї, і співають:
Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас.
І вкладають тіло до гробу. Архиєрей або ієрей, взявши лопатою землю, кидає хрестовидно над тілом і каже:
Господня земля і повнота її, вселенна і всі, що живуть на ній.
А опісля зливає над тілом єлей із кандила, або сиплять попіл з кадильниці. І, як звичайно, засипають гріб, співаючи тропарі: З духами праведних: і все інше, дивись с. 126.
І відпуст.

Немає коментарів:

Дописати коментар