ЧИН ПОХОРОНУ ДИТИНИ

ЧИН ПОХОРОНУ ДИТИНИ

Коли помре православна дитина, її родина кличе ієрея. Ієрей, прийшовши в дім, де лежить тіло померлої, одягає єпитрахиль і фелон, насипає ладану в кадильницю, кадить тіло померлої та присутніх і зачинає, як звичайно:

Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Присутні зачинають:

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас. (3)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші, імени Твого ради.

Господи, помилуй. (3)

Слава, і нині:

Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого.

Ієрей: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

І тоді співають оці тропарі, глас 4:

З духами праведних померлих душу раба Твого (або раби Твоєї), Спасе, упокой, і збережи її у блаженній жизні у Тебе, чоловіколюбче.

У Твоїм місці спочинку, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого (або раби Твоєї), бо Ти єдиний чоловіколюбець.

Слава:

Ти єси Бог, що до аду зійшов, і з уз розрішив закованих, сам і душу раба Твого (або раби Твоєї) упокой.

І нині:

Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога без сімени породила, моли, щоб спаслася душа його (або її).

По тропарях диякон (або ієрей) говорить оцю єктенію:

Помилуй нас, Боже, по великій милості Твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Лик: Господи, помилуй. (3)

Ще молимось за упокій блаженної дитини ім’ярек, щоб по неложній обітниці своїй небесного свого царства її сподобити.

Лик: Господи, помилуй. (3)

Милости Божої, царства небесного і зі святими упокоєння у Христа, безсмертного царя і Бога нашого, їй, і самим собі, просім.

Лик: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолімся.

Лик: Господи, помилуй.

Ієрей говорить тайно оцю молитву:

Господи Ісусе Христе, Боже наш, Ти прирік дати царство небесне тим, що народилися від води й духа і в непорочному житті до Тебе переставилися, і сказав: Дозвольте дітям приходити до мене, бо таких є царство небесне. Смиренно молимося: Рабу твоєму, невинній дитині, ім’ярек, нині від нас переставленій, за правдивою обітницею Твоєю, царства Твого насліддя подай, а нас сподоби безпорочно перейти і християнське скінчити життя, з усіма святими в небесних чертогах оселитися.

І виголошує:

Бо Ти є воскресення, життя і упокій всіх рабів Твоїх і нині переставленого раба Твого, дитини ім’ярек, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Тоді творить цей відпуст:

Христос, істинний Бог наш, що живими і мертвими володіє, молитвами пречистої своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих своїх, душу від нас переставленої дитини ім’ярек в оселях святих оселить і до праведних причислить, і нас помилує і спасе як благий і чоловіколюбець.

Якщо все готове до виходу, зачинаємо співати: Святий Боже, зі страхом і зворушенням.

Узявши тіло усопшого, відходимо до церкви. Попереду йдуть ієреї зі свічками і диякон з кадильницею. Коли прийдуть до церкви, то кладуть тіло у притворі або у храмі.

Ієрей починає:

Благословен Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Потім:

Прийдіте, поклонімся цареві, нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, цареві, нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, царя і Бога нашого.

І зачинають, Псалом 90:

Хто живе в помочі Всевишнього, під крівлею Бога небесного поселиться. Скаже Господеві: заступник мій єси і прибіжище моє, Бог мій, і надіюся на Нього. Бо Він вирятує мене від сіті ловця, і від слова тривожного. Плечима своїми тебе закриє, і під крилами Його будеш надіятися. Як зброя, оточить тебе істина Його, не злякаєшся страху нічного, ні стріли, що літає удень, ні мари, що в пітьмі блукає, ані напасти і біса полуденного. Впаде побіч тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, до тебе ж не приблизиться. Однак ти очима споглянеш і відплату грішників побачиш. Бо Ти, Господи, уповання моє. Всевишнього поклав ти як прибіжище твоє — не прийде до тебе зло і рана не доторкнеться тіла твого. Бо ангелам своїм заповість про тебе, щоб хоронили тебе на всіх путях твоїх. На руках візьмуть тебе, щоб ти часом не спіткнув об камінь ногу твою. На гаспида і василіска наступиш і потопчеш льва і змія. Бо на мене він уповав, і вирятую його, покрию його, бо пізнав ім’я моє. Візве до мене, і почую його, з ним я в скорбі, і визволю його і прославлю його. Довгим віком обдарую його, і явлю йому спасення моє.

Тут, якщо настоятель хоче, співаємо канон з Великого Требника: Воду пройшов.

Тоді ієрей виголошує:

Бо Ти святий єси, Боже наш, і у святих спочиваєш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

І співають: Святий Боже:

А потім диякон говорить:

Будьмо уважні.

Ієрей: Мир всім.

Диякон: Премудрість, будьмо уважні.

Прокімен, глас 6:

Блаженна путь, що нею підеш, душе, бо приготовлене тобі місце упокоєння.

Стих: Вернися, душе моя, до упокою твого, бо Господь сотворив тобі добро.

Апостол до Коринтян, зач. 162.

Браття, не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло людей, а інакше тіло звірят, а інакше риб, а інакше птиць. І тіла небесні, і тіла земні, але інакша слава небесних, а інакша земних. Інакша слава сонця, а інакша слава місяця, а інакша звізд. Звізда бо від звізди різниться у славі. Так само і воскресення мертвих: сіється у тлінні, встає в нетлінні, сіється не в честі, встає у славі, сіється в немочі, встає в силі, сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовне. Так і написано є: Став перший Адам душею живою, останній Адам духом животворящим.

Алилуя, глас 6:

Блажен, якого вибрав і прийняв Ти, Господи.

Стих: Душа Його у блаженстві перебуватиме.

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Ієрей: Мир всім.

Лик: І духові твоєму.

Ієрей: Від Йоана святого Євангелія читання.

Лик: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Ієрей читає Євангеліє від Йоана, зач. 21.

Сказав Господь до юдеїв, що до Нього прийшли: Я є хліб життя. Хто приходить до мене, не голодуватиме, і хто вірує в мене, не матиме спраги ніколи. Та я сказав вам, що ви виділи мене і не віруєте. Усе, що дає мені Отець, прийде до мене, і того, хто приходить до мене, не вижену геть, бо я зійшов з неба не щоб творити волю мою, а волю Отця, Який послав мене. Оце ж воля Отця, Який послав мене, щоб усе, що Він дав мені, я не погубив з Нього, а воскресив Його в останній день.

Тут відбувається останнє цілування, а співці співають стихири на глас 8:

Подібний: О преславне чудо.

О хто не заплаче, дитино моя, над твоїм жалібним переставленням від життя цього? Як незріле дитя ти від матірних обіймів, немов пташа, нині скоро відлетіло і до Создателя всіх полинуло. О дитино, хто не заплаче, бачачи, як в’яне твоє ясне лице, що перше було, як лілея, красне?

О хто не заридає, дитино моя, і з плачем не заголосить над красою твоєю великою і за чудовим життям? Бо як корабель, що сліду не має, так скоро від очей ти зійшла. Підійдіть, друзі мої, рідні і ближні, всі разом зі мною її попрощаймо, в могилу виряджаючи.

Смерть — дітям ослаба, бо житейського зла непричасними показали себе, і до спокою наспіли небесного, на лоні Авраамовім радуються, і з божественним хором святих дітей нині веселяться, і з вірою торжествують, бо чистими відійшли від тління гріховного.

Слава, глас 6:

Болістю Адамові стало скуштування з дерева колись в Едемі, коли змій отруту з себе вилив. Бо тим увійшла в рід людський смерть, що поїдає людину. Але прийшов Владика, скинув змія і дарував нам упокоєння. До Нього ж закличмо: пощади, Спасе, і кого прийняв, з вибраними Твоїми упокой.

І нині, богородичний:

Богородице Діво, ти скорбним переміна, звільнення немічним, спасай град і людей, ти мир воюючих, ти тишина бурями гнаним, єдина заступнице вірних.

Потім, Трисвяте. Пресвятая Тройце: Отче наш: Бо Твоє єсть царство:

Також тропарі:

З духами праведних: і поминає по звичаю, виголошуючи єктенію і молитву, дивись с. 240.

Тоді диякон: Премудрість.

Лик: Чеснішу від херувимів:

Лик: Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь. Господи, помилуй. (3) Благослови.

Ієрей творить оцей відпуст:

Христос, істинний Бог наш, що воскрес із мертвих, і живими і мертвими володіє, молитвами пречистої своєї Матері і всіх святих своїх, душу від нас переставленої дитини ім’ярек, в оселях святих оселить і до праведних причислить, і нас помилує як благий і чоловіколюбець.

По відпусті ієрей говорить:

Вічна твоя пам’ять, блаженна і приснопам’ятна дитино ім’ярек.

Лик тричі співає: Вічная пам’ять.

Після слів диякона: Господу помолімся, і відповіді співців: Господи, помилуй,  ієрей говорить оцю молитву:

Господи, Ти охороняєш дітей у цьому житті, а в будучому віці Ти приготував їм блаженне місце, лоно Авраамове, а за чистоту ангельські світлосяйні місця, в яких оселюються духи праведних. Ти сам, Владико Христе, прийми в мирі душу раба Твого (або раби Твоєї), дитини ім’ярек. Бо Ти сказав: дозвольте дітям прийти до мене, бо таких є царство небесне. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклонення, з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Узявши тіло, йдуть до гробу. Попереду йдуть ієреї і диякони та ввесь клир і співають: Святий Боже:

Коли тіло покладуть до гробу, перший ієрей, узявши лопату, сипле землю в гріб і говорить:

Господня земля і повнота її, вселенна, і всі, що живуть на ній.

І відходять, дякуючи Богові.